Механізм стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Механізм та особливості стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця

26 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 580/192/23, адміністративне провадження № К/990/14210/23  (ЄДРСРУ № 116582237) досліджував питання щодо визначення механізму стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 31 Закону №1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється, зокрема, у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

(!) Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина п`ята статті 31 Закону №1403-VIII передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок №643).

Відповідно до пункту 12 Порядку №643 розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

При цьому, частиною третьою статті 45 Закону №1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1403-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналіз положень Закону №1404-VIII свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача. У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.

Водночас аналіз норм Закону №1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, і статті 31 Закону №1403-VIII указує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19, від 16 квітня 2020 року у справі №640/8425/19.

(!!!) Одночасно із цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №640/13434/19, від 26 серпня 2021 року у справі №380/6503/20, від 26 жовтня 2023 року у справі №640/20265/19.

Крім цього, аналіз статті 31 Закону №1403-VIII свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і прийняття постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 січня, 27 квітня, 03 червня та 26 серпня 2021 року у справах №160/5321/20, №580/3444/20, №640/17286/20, №380/6503/20.

ВАЖЛИВО: Водночас саме лише існування постанови про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення цієї винагороди та не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення (пункт 52 постанови Верховного Суду від 26  травня 2022 року у справі №420/6845/18).

Також у своїй практиці Верховний Суд уже зауважував, що для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначеної у виді відсотка, винесеної приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, судам необхідно встановити предмет виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом).

Враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Верховний Суд наголошує, що, враховуючи положення частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII та статті 27 Закону №1404-VIII, приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження одночасно приймає постанову про стягнення основної винагороди, та зобов`язаний здійснити розрахунок такої винагороди, тобто визначити чітко суму, яка може бути стягнута у разі здійснення виконавцем повного виконання виконавчого документу.

Зрештою необхідно мати на увазі, що сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесеній одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 січня, 08 липня та 24 грудня у справах №160/5321/20, №360/2855/20, №200/3149/21-а. 

ВИСНОВОК: 

1)   Прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII;

2)   Разом з цим, саме суд повинен перевіряти механізм розрахунку застосованого приватним виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, яка виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

 

 

Матеріал по темі: «Виконавчий збір… особливості стягнення»

 

 

 

 

Теги: исполнительная служба, обжалование действий госиполнителя, подсудность, постанова про стягнення, виконавчий збір, винагорода виконавцю, виконавча служба, оскарження дій, бездіяльність держвиконавця,  судебная практика, Адвокат Морозов

Момент часу з яким пов’язане обов’язкове стягнення виконавчого збору

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання судового рішення

31 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/7321/19, адміністративне провадження №К/9901/18180/20 (ЄДРСРУ № 97285093) досліджував питання щодо стягнення виконавчого збору.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.05.2018 у справі №П/811/482/17 (К/9901/2149/17), виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Норма статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 29.04.2020 року у справі  №480/3452/19.

Системний аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Тобто фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 480/1558/19.

Окрім цього, якщо стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) достатньо для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом, але недостатньо для сплати виконавчого збору, його стягнення продовжується на загальних підставах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 826/7708/17.

ВИСНОВОК: В діючій редакції Закону України «Про виконавче провадження» стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання судового рішення або іншого органу і не залежить від наслідків виконання (невиконання, часткового виконання ) виконавчого документа.

Матеріал по темі: «Виконавчий збір… особливості стягнення»

 

 

Теги: исполнительный сбор, исполнительная служба, обжалование действий госиполнителя, подсудность, постанова про стягнення, виконавчий збір, виконавча служба, оскарження дій, бездіяльність держвиконавця, підсудність, спір, судова практика, судебная практика, Адвокат Морозов

Виконавчий збір… особливості стягнення

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: нестягнута сума виконавчого збору продовжує стягуватися в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору

28 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 300/1558/20, адміністративне провадження № К/9901/24263/20 (ЄДРСРУ № 92482756) досліджував питання щодо особливостей стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження.

З першу слід звернути увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" передбачає можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору двічі:

1) перший раз така постанова обов`язково виноситься при відкритті виконавчого провадження, відповідно до ст. 27 ч. 4 Закону України "Про виконавче провадження";

2) вдруге постанова про стягнення виконавчого збору може бути прийнята у випадку, коли виконавче провадження закінчується у зв`язку з його повним виконанням, але виконавчий збір на підставі постанови прийнятої при відкритті виконавчого провадження, не було стягнуто з боржника до його закінчення. В такому випадку, після закінчення виконавчого провадження, приймається нова постанова про стягнення виконавчого збору, яка виконується за загальними правилами Закону України "Про виконавче провадження" (ст. 40 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця.

У розмінні   Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII)  постанова про стягнення виконавчого збору є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою виконавчого збору як плати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

З аналізу статей  26,  45 Закону № 1404-VIII  випливає, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, а його безпосереднє стягнення здійснюється без виокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29 травня 2020 року у справі №826/7708/17 (ЄДРСРУ № 89544195).

Винятком з цього правила є випадки, передбачені частиною третьої  статті 40     Закону № 1404-VIII, зокрема повернення виконавчого документа стягувачу якщо він подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

У такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує на загальних підставах в окремому виконавчому провадженні, у тому числі    урахуванням вимог щодо строку пред`явлення такого виконавчого документа до виконання.

Отже, після зміни правового регулювання відповідно до  Закону № 1404-VІІІ  стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої  статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої  статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Відповідно до пункту 5  Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404  виконавчі документи, видані до набрання чинності цим  Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з пунктом 7  Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404  виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим  Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим  Законом  виконавчі дії здійснюються відповідно до цього  Закону.

Відповідно до пункту 5 частини першої  статті 2 Закону №1404  постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Водночас  Закон № 606-XIV, який був чинний на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, спірні правовідносини врегульовував у інший спосіб.

Так, аналіз статей  28,  43 Закону № 606-XIV  дає підстави для висновку, про те, що про стягнення виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначав у постанові, яку приймав після закінчення строку для самостійного виконання рішення суду, за умови, що рішення не було виконано.

Раніше, обов`язковою умовою стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження, було фактичне примусове стягнення суми коштів до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 року № 2475-VIII (надалі - Закон № 2475-VIII).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/16620/19 (ЄДРСРУ № 91603402).

Тому правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 2540/3203/18 стосується норм Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-XIV), які були чинними до внесення змін Законом № 2475-VIII.   

Аналогічним за змістом чином, як у  Законі № 1404-VIII,  Законом № 606-XIV  були врегульовані випадки, коли виконавчий збір за наслідками фактичного виконання у повному обсязі рішення суду з тих чи інших причин залишався не стягнутим.

За змістом частини шостої  статті 28 Закону № 606-XIV  у разі закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті  47 (виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після закінчення такого виконавчого провадження зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

(!!!) Отже, як  Законом № 606-XIV, так і у  Законі № 1404-VIII  передбачено, що нестягнута сума виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 320/6360/18 (ЄДРСРУ № 90927123) та у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі №420/6591/18 (ЄДРСРУ № 91252572).

Разом з тим, постанову про стягнення виконавчого збору, крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №802/848/18-а.

ВИСНОВОК: З вищевикладеного вбачається, що виконавчий збір це фактично важіль впливу на боржника направлений для найскорішого виконання судового (чи іншого) рішення, винагорода виконавця та додаткове джерело наповнення бюджету, адже незалежно як виконане (чи взагалі виконане) рішення, а виконавчий збір необхідно платити…

Матеріал по темі: «Не бажаєш додатково платити 10 % виконавчий збір - виконай рішення суду»

 

 

Теги: исполнительный сбор, исполнительная служба, обжалование действий госиполнителя, подсудность, постанова про стягнення, виконавчий збір, виконавча служба, оскарження дій, бездіяльність держвиконавця, підсудність, спір, судова практика, судебная практика, Адвокат Морозов

Не бажаєш додатково платити 10 % виконавчий збір - виконай рішення суду

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: якщо рішення суду виконано добровільно боржником до його примусового виконання - виконавчий збір не стягується

07 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 815/3815/17, адміністративне провадження № К/9901/47833/18 (ЄДРСРУ № 92051749) досліджував питання щодо підстав коли виконавчий збір не стягується в рамках виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02  червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII установлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Отже, стягнення з боржника виконавчого збору під час відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Дана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 703/1086/17, від 13.01.2019 у справі № 295/13991/16-а, від 11.09.2019 у справі № 815/3961/17, від 19.09.2019 у справі № 420/1373/19.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 по справі №750/4975/17 вказав, що у разі виконання рішення суду добровільно, боржник не повинен нести тягар додаткових витрат, таких наприклад, як виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, тощо.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Здійснення стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

ВАЖЛИВО: Виходячи із наведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору пов`язане з початком примусового виконання за виконавчим документом і не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

(!!!) Частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3)  якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, згідно ч. 7 вказаної статті у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Окрім цього, відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Слід також вказати, що пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512 визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3202/18.

На підставі частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу статей 26, 27 Закону №1404-VIII випливає, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець обов`язково зазначає одночасно з відкриттям виконавчого провадження у відповідній постанові.

Водночас у Законі №1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п`ята статті 27 Закону №1404-VIII), а також умову, коли зазначений в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавчий збір не підлягає стягненню.

В останньому випадку йдеться про частину дев`яту статті 27 Закону №1404-VIII, за змістом якої виконавчий збір не стягується, якщо відповідне рішення було виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом до відкриття виконавчого провадження.

Отже, одночасно з відкриттям виконавчого провадження (крім випадків, визначених у частині п`ятій статті 27 Закону №1404-VIII) державний виконавець зазначає про стягнення виконавчого збору.

ВИСНОВОК: Проте, якщо під час виконавчого провадження буде встановлено, що рішення суду виконано до його відкриття, виконавче провадження закривається, а зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження виконавчий збір не стягується.

Тотожну за змістом правову позицію Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже неодноразово викладав у постановах 23 січня 2019  року в справі №703/1086/17, від 20 лютого 2019 року в справі №712/5014/17, від 13 лютого 2019 року в справі №295/13991/16-а, від 22 травня 2020 року в  справі № 286/465/17.

 

P.s. Ключовою фразою у висновку є «…буде встановлено, що рішення суду виконано до його відкриття», так як є протилежні приклади: «Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, тому державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнуто виконавчий збір.(Висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №812/1413/17 від 13.03.2019, та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від  31 липня 2019 року у справі № 5023/10655/11 (ЄДРСРУ № 83567415).

Таким чином, потенційному боржнику (якщо він вирішив «платити борги») необхідно «завчасно» повідомити виконавчу службу про те, що рішення суду, виконавчий лист (наказ) виконано добровільно … і до моменту відкриття виконавчого провадження.

Матеріал по темі: «Стягнення виконавчого збору з урахуванням змін до ЗУ «Про виконавче провадження»»

 

 

Теги: исполнительный сбор, исполнительная служба, обжалование действий госиполнителя, подсудность, постанова про стягнення, виконавчий збір, виконавча служба, оскарження дій, бездіяльність держвиконавця, підсудність, спір, судова практика, судебная практика, Адвокат Морозов

Алгоритм дій боржника в у разі оскарження постанов виконавця

                                     
Адвокат Морозов (судовий захист)

Алгоритм дій боржника в у разі оскарження постанов виконавця про стягнення виконавчого збору та/або витрат на виконавче провадження

26 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 360/4369/19, адміністративне провадження № К/9901/1039/20 (ЄДРСРУ № 91175991) досліджував питання щодо алгоритму дій боржника у разі оскарження постанов виконавця про стягнення виконавчого збору та/або витрат на виконавче провадження.

З першу необхідно відмітити, що частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний висновок міститься у постановах Великою Палатою Верховного Суду від 06.06.2018 (справа № 127/9870/16-ц), 30.01.2019 (справа № 161/8267/17), 03.04.2019 (справа № 370/1034/15-ц) та 19.05.2020 (справа № 754/2223/15-ц) та від 20.05.2020 (справа № 0340/1792/18).

В даній справі Товариство просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, насамперед, обґрунтовуючи це тим, що стягнення з позивача виконавчого збору є неправомірним, оскільки, на його думку, державний виконавець не вчинив жодних дій щодо виконання рішення суду. Крім того, позивач не погоджується із сумою виконавчого збору та наводить відповідні доводи щодо завищення такої суми, посилаючись, зокрема, на частину другу статті 27 Закону №1404.

Отже, Товариство не обґрунтовує протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, а фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка у цій справі не оскаржується.

Враховуючи відсутність порушення виконавцем порядку прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, та факт не оскарження Товариством постанови про стягнення виконавчого збору, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №0340/1792/18 (провадження №11-733апп19, ЄДРСРУ № 89819865).

Тобто підставою для прийняття постанови про відкриття окремого виконавчого провадження можуть бути  виконавчі документи, якими є постанова про стягнення виконавчого збору та/або постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

ВИСНОВОК: З урахуванням зазначеного вище, у разі незгоди боржника з постановами виконавця про стягнення виконавчого збору та/або витрат на виконавче провадження, правильним алгоритмом для боржника є оскарження саме цих постанов в рамках ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» в адміністративній юрисдикції, а не постанови про відкриття окремого виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та витрат.

Матеріал по темі: «Стягнення виконавчого збору з урахуванням змін до ЗУ «Про виконавче провадження»

Теги: исполнительный сбор, исполнительная служба, обжалование действий госиполнителя, подсудность, постанова про стягнення, виконавчий збір, виконавча служба, оскарження дій, бездіяльність держвиконавця, підсудність, спір, судова практика, судебная практика, Адвокат Морозов

Умови стягнення виконавчого збору…змінюються

Адвокат Морозов (судовий захист)

Умовами стягнення виконавчого збору все ж таки є фактичне виконання виконавчого документа навіть не приймаючи до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду від 11.03. 2020 року у справі № 2540/3203/18

16 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/8425/19, адміністративне провадження №К/9901/26264/19 (ЄДРСРУ № 88814982) досліджував питання щодо умов стягнення виконавчого збору.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статей  1,  5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим  Законом  випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються  Законом України від 02 червня 2016 року  № 1403-VIII  «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»  (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII).

Законом № 1403-VIII  визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

(!!!) Статтею 42 Закону № 1404-VІІІ   визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому  статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої та другої  статті 27 Закону № 1404-VІІІ  виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно із частиною п`ятою  статті 27 Закону № 1404-VIII  виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому  Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього  Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39  цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 31 Закону №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, в силу положень ч. 3  ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої  статті 37 Закону № 1404-VIII  виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених  статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої  статті 40 Закону № 1404-VІІІ  у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої  статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою  статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої  статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Закон № 1404-VIII  є спеціальним  законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої  наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5  (далі - Інструкція), розробленою відповідно до  законів № 1403-VIII  і  № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до  Закону №1404-VIII  підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Згідно з п. 9 розд. Інструкції встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Так, положення частини третьої  статті 40 Закону № 1404-VIII  зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої  статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої  статті 40 Закону № 1404-VIII  кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга  статті 27 Закону № 1404-VIII  передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню (в минулій редакції Закону:  «що фактично стягнута» - постанова ВП ВС Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18) поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму  Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою  статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму  Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

ВАЖЛИВО: Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції  у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 27 Закону України  № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в  статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої  статті 40 Закону № 1404-VIII  без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

ВИСНОВОК: Отже, умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

«Практично» )) аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 (ЄДРСРУ № 88601610) та від 16 квітня 2020 року у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 260/1261/18, адміністративне провадження №К/9901/31209/19 (ЄДРСРУ № 88814954).

Матеріал по темі: «Стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження»

Теги: исполнительный сбор, исполнительная служба, обжалование действий госиполнителя, подсудность, постанова про стягнення, виконавчий збір, виконавча служба, оскарження дій, бездіяльність держвиконавця, підсудність, спір, судова практика, судебная практика, Адвокат Морозов