Адвокат Морозов (судовий захист)
Податкові спори: особливості
вироків, якими затверджені угоди у
кримінальному провадженні.
Спершу необхідно акцентувати, що наявність
кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків не є підставою для
визнання операцій нереальними, адже причетність останнього до злочинів щодо
яких здійснюються кримінальні провадження, повинно бути доведено податковим
органом (Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року по справі № 822/2198/17,
адміністративне провадження № К/9901/49072/18, № К/9901/48686/18, ЄДРСРУ №
74672741та № 74670539).
Аналогічний висновок містяться у постанові
Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від
05 червня 2018 року по справі № 2а-1570/6063/12,
адміністративне провадження № К/9901/2621/18, ЄДРСРУ № 74514415).
В той же час, за змістом статті 468 Кримінального
процесуального кодексу України передбачена можливість укладення двох різновидів
угод у кримінальному провадженні: угода
про визнання винуватості та угода про примирення.
Відповідно до частини четвертої статті 469
Кримінального процесуального кодексу України угода про визнання винуватості між
прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні
щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких
злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо
уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у
зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у
кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Використане у частині четвертій статті 469
Кримінального процесуального кодексу України формулювання «у кримінальному
провадженні, в якому бере участь потерпілий» означає, що коли в одному
кримінальному провадженні особа підозрюється, обвинувачується у вчиненні
кількох не пов'язаних між собою (самостійних) кримінальних правопорушень та
внаслідок вчинення одного із них було заподіяно шкоди правам та інтересам
окремих громадян чи інтересам юридичної особи (тобто є потерпілий, який бере
участь в кримінальному провадженні), - угода про визнання винуватості щодо
інших кримінальних правопорушень у такому разі укладатися не може.
Дотримання вимог статті 469 Кримінального
процесуального кодексу України перевіряється суддею у кримінальному провадженні
при затвердженні угоди або внаслідок апеляційного оскарження вироку.
ВАЖЛИВО:
Перевірка законності,
обґрунтованості і вмотивованості вироку, ухваленого на підставі угоди про
визнання винуватості, знаходиться поза межами компетенції судів
адміністративної юрисдикції.
В той же час сам факт наявності вироку, ухваленого
на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного
висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна
необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і
здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з
врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду
часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки
її дій (Постанова Верховного Суду у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 вересня 2018
року, справа №802/2231/17-а, адміністративне провадження №К/9901/56869,
№К/9901/56970/18, ЄДРСРУ № 76543134; від 17 квітня 2018 року, справа №808/2459/17,
адміністративне провадження №К/9901/4951/18, ЄДРСРУ №73486794 та від 7 лютого 2018 року, справа №813/1766/17,адміністративне
провадження №К/9901/3360/17, ЄДРСРУ № 72486685
).
Адже, лише встановлення в ході судового розгляду
факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою
незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями
контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування
ним податкового обліку (Постанова
Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21
серпня 2018 року, справа №
826/17880/15, адміністративне провадження №К/9901/9512/18, ЄДРСРУ № 76005168).
Матеріал по темі: «Верховний
суд: оцінка вироків, як доказ фіктивності контрагентів»
Теги: налоговые споры, налоговые проверки,
обжалование налоговых решений, НУР, ППР, акт проверки налогоплательщика,
приговор суда, вирок суду, фиктивность контрагента, угода про визнання
винуватості, судова практика, Адвокат Морозов
