Верховний суд розширив перелік осіб, які можуть оскаржувати результати
аукціону, проведеного у процедурі банкрутства, але за певних умов…
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст.
16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого
особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту
цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.
Як роз'яснив Конституційний Суд України
своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у
справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного
тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального
кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес",
що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та
інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права"
(інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а)
виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового
захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення
усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити
Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам
права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах
правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є)
розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений
законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в
яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його
у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має
один і той же зміст.
У вказаному рішенні Конституційного
Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом
інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або
нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не
опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є
самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою
задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції
і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності,
розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес позивача має бути
законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам,
засадам справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим
засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне
тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного
Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є
звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який
складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова
вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту
порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про
захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про
захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При
цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме
полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в
залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність
підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку
наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського
суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту
порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий
спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що
під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на
відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання
юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться
припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує
витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб
нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного
інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до
користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом
Відповідно до правової позиції,
викладеної в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у
справі № 5006/5/39б/2012, вимагати визнання
недійсними результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть:
1) боржник (зокрема арбітражний
керуючий від імені боржника);
2) кредитори;
3) зареєстровані учасники аукціону;
4) особи, які вважають себе власником
майна, що виставляється на аукціон.
Постановою від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 судова палата для розгляду справ
про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
уточнила наведений перелік осіб, які можуть оспорювати результати аукціону з
продажу майна банкрута, включивши до кола таких суб`єктів:
5) уповноважену особу засновників
(учасників, акціонерів) боржника.
Між тим, вирішуючи питання щодо
можливості розширення переліку осіб, які можуть оскаржувати результати
аукціону, проведеного у процедурі банкрутства, а також визначаючи межі
(критерії), за наявності яких треті особи, що не брали участі в аукціоні, в
окремих випадках наділяються правом на оскарження результатів аукціону,
Верховний суд виходив із наступного.
Звернення в межах справи про
банкрутство із заявою про визнання результатів аукціону недійсними особою, яка
не є зареєстрованим учасником аукціону і щодо якої організатором торгів не
ухвалено жодного з рішень, передбачених ст. 61 Закону України «Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (зокрема, про відмову в
допуску заявника до участі в аукціоні), може бути визнано ефективним способом
захисту порушеного права такої особи виключно за певних умов.
(!!!) Тобто це можливо лише в разі встановлення в судовому порядку обставин
здійснення такою особою всіх визначених цим Законом дій стосовно набуття
статусу зареєстрованого учасника аукціону та вчинення організатором аукціону
перешкод в участі такої особи в аукціоні.
ВИСНОВОК: Право особи, не допущеної до аукціону в процедурі банкрутства, оскаржити
його результати виникає лише «за певних умов», зокрема якщо така особа в судовому порядку доведе, що
зробила все для того щоб стати учасником, а організатор торгів чинив перешкоди.
Такий висновок зробив Касаційний
господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2021
року у справі № 910/21182/15 (910/16832/19).
Матеріал по темі: «Визнання результатів аукціону проведеного у процедурі банкрутства недійсними»
Теги:
прилюдні торги, електроні торги, торги банкрутство,
кредитор, учасник, аукціон,
визнання прилюдних торгів недійсними, боржник, стягувач, оцінка майна,
виконавче провадження, оскарження дій державного виконавця, судова практика,
Адвокат Морозов
