Стягнення пені із співвласника багатоквартирного будинку за несвоєчасну сплату обов`язкових внесків

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Щодо (не)правомірності нарахування та стягнення пені із співвласника багатоквартирного будинку за несвоєчасну сплату обов`язкових внесків

29 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/12405/25 (ЄДРСРУ № 138646506) досліджував питання щодо правової можливості стягнення із співвласника багатоквартирного будинку пені за несвоєчасну сплату обов`язкових внесків на утримання багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Тобто внесок на утримання будинку - це цільовий і обов`язковий для співвласника платіж, що визначається статутом ОСББ або рішенням загальних зборів і встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у власності члена ОСББ.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" особи, винні у недотриманні вимог цього Закону; порушенні прав власників (користувачів), їх об`єднань і асоціацій; порушенні статуту об`єднання та протидії його виконанню; створенні, організації діяльності або ліквідації об`єднання з порушенням законодавства; незаконному привласненні майна, що перебуває у спільній власності; недотриманні умов договорів, укладених відповідно до цього Закону, умисній втраті чи втраті з необережності або знищенні оригіналів протоколів загальних зборів об`єднання, листків опитування, договорів та інших документів щодо діяльності об`єднання; ненаданні співвласникам інформації, передбаченої цим Законом, - несуть цивільну, кримінальну, адміністративну відповідальність відповідно до закону. Законами України може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень.

Схожу норму містить і стаття 189 Житлового кодексу України (чинного в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої особи, винні, зокрема, у порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під`їздів, придомових територій; незаконному переобладнанні та / або переплануванні жилих будинків (квартир), інших жилих приміщень, призначених та придатних для постійного або тимчасового проживання, нежилих приміщень, розташованих у жилих будинках, та / або використанні їх не за призначенням; у порушенні правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, у безгосподарному їх утриманні; у псуванні жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об`єктів благоустрою, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно із законом. Відповідно до законів України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення житлового законодавства.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласники не несуть відповідальності за зобов`язаннями, що виникли внаслідок дій уповноваженої особи (осіб) та/або управителя, вчинених з перевищенням наданих їм повноважень. Співвласники не несуть відповідальності за зобов`язаннями, що виникли внаслідок дій або бездіяльності управителя, що порушують умови договору управління багатоквартирним будинком.

(!) Отже, наведені вище норми чітко регламентують, що відповідальність співвласника (цивільна, адміністративна або кримінальна) багатоквартирного будинку встановлюється виключно законом.

При цьому ані Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", ані Житловий кодекс України, ані Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", як і ЦК України не передбачають такий вид цивільно-правової відповідальності співвласника багатоквартирного будинку як штрафні санкції (штраф, пеню) за несвоєчасну сплату обов`язкових внесків на утримання та ремонт будинку. 

Слід вказати, що відповідальність співвласників багатоквартирного будинку за порушення строків оплати обов`язкових внесків на утримання та ремонт будинку передбачили у нормах, що затверджений рішенням загальних зборів ОСББ. Втім такий Порядок за своєю правовою суттю та з огляду на порядок його прийняття також не є правочином, що укладений між сторонами, у розумінні положень цивільного законодавства.

ВИСНОВОК: Законодавство не передбачає штрафних санкцій (штраф, пеню) за несвоєчасну сплату обов`язкових внесків на утримання та ремонт будинку, а відтак таке забезпечення може випливати лише з договірних правовідносин між сторонами.

 

Матеріал по темі: «Захист прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку (ОСББ)  від самобуду»

Кількість голосів із питання визначення переліку та розмірів внесків ОСББ

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Порядок прийняття рішень про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ)

05 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/18904/23 (ЄДРСРУ № 136392239) досліджував питання: «Чи може статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачати іншу кількість голосів, необхідних для прийняття рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, ніж визначено частиною 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"?».

Частиною 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

У пункті 5.15 постанови від 20.07.2022 у справі №908/1445/21 Верховний Суд сформував такий висновок щодо застосування частини 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку": "для встановлення необхідної кількості голосів із питання визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядку управління та користування спільним майном, передачі у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд судам необхідно, поряд із приписами ч.14 ст.10 Закону "Про ОСББ", застосовувати положення статуту ОСББ, які можуть не передбачати спеціальних вимог щодо кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення з такого питання, у дві третини загальної кількості голосів співвласників, і тоді зазначене питання буде вирішуватися більшістю голосів співвласників. Тобто, у випадку визначення в статуті кількості голосів, необхідних для прийняття відповідного рішення, така (кількість) повинна відповідати приписам наведених норм (не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників), прийняття відповідних рішень більшістю голосів можливо лише у разі, якщо б статутом взагалі не було передбачено прийняття таких рішень.".

Аналогічний висновок щодо застосування частини 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" викладено у постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 904/6054/23, від 06.05.2025 у справі № 910/20143/23

При цьому, Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №908/1445/21 вказав, що оскільки статутом відповідача передбачено прийняття рішень про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, суди попередніх інстанцій правильно вважали, що відповідні норми статуту щодо необхідної кількості голосів для прийняття таких рішень (51% від загальної кількості усіх співвласників) суперечать нормам частини 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а отже для визначення кількості голосів, необхідних для прийняття таких рішень, підлягає застосуванню вищенаведена норма Закону, а не положення статуту відповідача.

Разом з тим, Верховним Судом у постановах від 14.09.2022 у справі № 914/3112/20 та від 15.08.2024 у справі № 910/3339/23  викладено протилежний висновок щодо застосування частини 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Так, у справах №№ 914/3112/20, 910/3339/23 статутом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку також було передбачено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало більше половини від загальної кількості голосів співвласників.

Верховний Суд у справах №№ 914/3112/20, 910/3339/23 зазначив, що для того, щоб рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників вважалися такими, що є прийнятими, за них мають проголосувати співвласники, що у сукупності володіють простою більшістю голосів.

Отже, в одному випадку у справі №908/1445/21 Верховний Суд виснував, що норми статуту щодо необхідної кількості голосів для прийняття рішень про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (51% від загальної кількості усіх співвласників) суперечать нормам частини 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", натомість в іншому випадку у справах №№ 914/3112/20, 910/3339/23 Верховний Суд фактично визнав, що такі положення статуту не суперечать зазначеній нормі і підлягають застосуванню.

Тобто, наразі існують постанови Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах, однак, з різним підходом до тлумачення частини 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", який жодним чином не зумовлений різницею в обставинах справи.

Таким чином, з урахуванням того, що існує різна судова практика Верховного Суду у подібних правовідносинах, Верховний суд вважає, що існують підстави для передачі цієї справи № 910/18904/23 на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 

 

Матеріал по темі: «Захист прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку (ОСББ)  від самобуду»

 

 

Теги: осбб, управління будинком, співвласник, сумісна власність, титульний власник, оскарження рішення осбб, спільна часткова власність, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку,  технічна документацію на будинок, технічне обслуговування, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

 

Захист прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку (ОСББ) від самобуду

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Захист прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку (ОСББ)  від самовільно встановленого нерухомого майна шляхом демонтажу

25 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 344/8665/20, провадження № 61-9881св23 (ЄДРСРУ № 122578726) досліджував питання щодо захисту прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку (ОСББ)  від самовільно встановленого нерухомого майна шляхом демонтажу.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Право власності особи може бути захищено у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

(!!!) Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об`єктом права власності на землю, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку та має задовольняти інтереси його мешканців.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків регулюється статтею 42 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Таким чином, як це випливає зі змісту статті 42 ЗК України, єдиним суб`єктом права власності на прибудинкову територію багатоквартирного будинку є об`єднання власників такого будинку.

Раніше, 07 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 522/16580/21, провадження № 61-5122св23 (ЄДРСРУ № 114796270) робив висновок, що будівництво об’єкту нерухомого майна на  прибудинкових територіях багатоквартирних будинків без згоди на те співвласників є протиправним за умови належності земельної ділянки останнім на праві власності/користуванні

ВИСНОВОК: Отже, подання позову про демонтаж самовільно встановленого нерухомого майна на земельній ділянці законним володільцем якої є ОСББ відповідає вимогам статті 391 ЦК України.

 

 

 

 

Матеріал по темі: «Звільнення прибудинкової території багатоповерхівки від незаконного будівництва»
 

 

 

 

 

 

 

 

Теги: осбб, управління будинком, співвласник, сумісна власність, титульний власник, оскарження рішення осбб, спільна часткова власність, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку,  технічна документацію на будинок, технічне обслуговування, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

 

Машиномісце (паркомісце) в багатоквартирного будинку

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Підсудність  спору власника машиномісця (паркомісця) в багатоквартирного будинку з балансоутримувачем (ОСББ)

06 липня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/18499/21 (ЄДРСРУ № 112087699) досліджував питання щодо підсудності спору власника машиномісця (паркомісця) в багатоквартирного будинку з балансоутримувачем (ОСББ).

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII.

Згідно з визначенням термінів, що наведено у частині першій статті 1 цього Закону:

багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна (пункт   1);

співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5);

спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6);

допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення, пункт 2).

(!!!) Тобто, Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не відносить власників машиномісць до співвласників багатоквартирного будинку, а машиномісця до спільного майна багатоквартирного будинку.

Наразі відсутнє правове регулювання прав, свобод й інтересів фізичних осіб - власників машиномісць у паркінгах, які територіально та конструктивно пов`язані з багатоквартирним будинком, у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Зокрема, не визначено ні статусу паркомісць, ні статусу їх власників та їх права, зокрема, брати участь у загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку.

Разом з тим, саме з  наявністю у фізичної особи права брати участь в управлінні  об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку пов`язується можливість оскарження нею рішень загальних зборів об`єднання в порядку господарського судочинства, як найбільш наближених до корпоративних спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої   статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами   ГПК України   (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)). 

У справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) від 06 лютого 2019 року позов про визнання протиправної та скасування реєстраційної дії з державної реєстрації ОСББ заявлено мешканцем будинку та власником квартири в будинку, який увійшов до новоствореного та зареєстрованого ОСББ «На Війтівській». У цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

У постанові від 01.02.2022 у справі №   910/5179/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції, а тому  підвідомчий господарським судам.

Однак наведені висновки сформовані у справах де позивачами є власники квартири та/або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, які мають право брати участь у  створенні та діяльності ОСББ в силу закону.

Велика Палата Верховного Суду окремо не викладала правового висновку щодо юрисдикції спору, у якому позивач є власником машиномісця у паркінгу, який територіально та конструктивно пов`язаний з багатоквартирним будинком та переданий створеному у ньому ОСББ на баланс, та права власника такого майна в  Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не визначені.

Зокрема, підлягають вирішенню такі питання:

- чи поширюються на позивача, як власника паркомісця в напівпідземному паркінгу багатоквартирного будинку, який Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не віднесений до співвласників багатоквартирного будинку, права учасника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, передбачені статтею 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», зокрема, на участь в управлінні об`єднанням, а саме: на участь в загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку - при вирішенні питань, що впливають на  права та обов`язки позивача;

- якщо на установчих зборах ОСББ не було вирішено питання про прийом до складу ОСББ власників машиномісць підземного паркінгу, який територіально і конструктивно пов`язаний з багатоквартирним будинком, та у Статуті ОСББ не визначено обсяг їх прав та порядок участі, чи має брати участь власник паркомісця в напівпідземному паркінгу у зборах та голосувати за рішення, які стосуються його прав так обов`язків,  яким чином у такому разі визначається кількість голосів власника паркомісця під час голосування учасників ОСББ, щодо яких питань діяльності ОСББ має право голосу власник паркомісця;

- чи підлягають розгляду в порядку господарського судочинства спори за позовом фізичної особи - власника паркомісця в напівпідземному паркінгу багатоквартирного будинку, яка Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не віднесена до співвласників багатоквартирного будинку, та самостійно не увійшла до складу ОСББ, щодо оскарження рішень загальних зборів ОСББ, якими такій особі встановлюються певні обов`язки щодо утримання майна, яке належить їй на праві власності.

 

Матеріал по темі: «Право співвласника квартири брати участь в управління будинком»

 

 

Теги: осбб, управління будинком, співвласник, сумісна власність, титульний власник, оскарження рішення осбб, спільна часткова власність, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку,  технічна документацію на будинок, технічне обслуговування, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

Юрисдикція спору про недійсність рішень загальних зборів ОСББ

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Юрисдикційна підсудність спору про недійсність рішень загальних зборів співвласників ОСББ за позовом його учасника: цивільна або господарська

02 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 760/16852/21, провадження № 61-11513св22 (ЄДРСРУ № 109345662) досліджував питання щодо підсудності спору про недійсність рішень загальних зборів співвласників ОСББ за позовом його учасника.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (частина перша статті 385 ЦК України).

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку (частини перша - восьма статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) вказано, що:

«8.7. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

8.11. Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

8.12. Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

8.24. Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)). Відтак суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили підвідомчість такого спору господарським судам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) зазначено, що:

«8.25. Справу № 910/5179/20 прийнято до провадження Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 01 вересня 2021 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України з огляду на обґрунтування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підстав для відступу від висновку про розгляд подібного зі справою № 910/5179/20 спору за предметним критерієм у порядку цивільного судочинства, викладеного в раніше ухваленій постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц.

8.26. Спір у справі № 466/8748/16-ц виник з приводу оскарження співвласником багатоквартирного будинку дій ОСББ щодо неправомірного включення до кошторису ОСББ таких додаткових послуг, як заробітна плата сторожа, спецодяг та правова допомога, які не передбачені законодавством на утримання будинку і прибудинкової території, що порушує права позивача як споживача житлово-комунальних послуг та співвласника багатоквартирного будинку. За наслідком касаційного перегляду цієї справи Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 14 липня 2020 року погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові та дійшов висновку, що включення до тарифу на утримання будинку складових щодо заробітної плати сторожів, спецодягу та правової допомоги не суперечить законодавству і не порушує прав співвласників багатоквартирного будинку.

8.27. Правовідносини у справах № 466/8748/16-ц та № 910/5179/20 є подібними, оскільки ці справи мають схожий характер правовідносин (стосуються визнання недійсними рішень зборів ОСББ, якими затверджено кошторис та перелік і розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку, що належить до виключної компетенції повноважень найвищого органу управління ОСББ - його загальних зборів) і суб`єктний склад (позивачем є фізична особа - співвласник багатоквартирного будинку, а відповідачем - ОСББ).

8.28. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в рішеннях у справі № 466/8748/16-ц суди окремо не викладали правові висновки щодо юрисдикції такого спору, втім про правову позицію, відповідно до якої цей спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства, свідчить факт розгляду позовних вимог фізичної особи - співвласника до ОСББ про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ судами цивільної юрисдикції з прийняттям апеляційним судом рішення по суті спору, яке було залишено в силі Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.

8.29. З огляду на викладені вище висновки щодо юрисдикції Велика Палата Верховного Суду вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції».

ВИСНОВОК: Таким чином спір, про недійсність рішень загальних зборів співвласників ОСББ, який  виник між членом ОСББ та самим ОСББ підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

 

Матеріал по темі: «Підсудність спорів про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів ОСББ»

 

 

Теги: осбб, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, член ОСББ, оскарження рішень ОСББ, загальні збори ОСББ,  судова практика, Адвокат Морозов