Можливість оскарження довідки НАЗК після порушення кримінальної/адміністративної справи

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Можливість оскарження довідки НАЗК щодо повної перевірки декларації за умови порушення кримінальної/адміністративної справи

19 лютого 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/30949/24, адміністративне провадження № К/990/27032/25 (ЄДРСРУ № 134221804) досліджував питання щодо можливості судового оскарження довідки за результатами проведення НАЗК повної перевірки декларації за умови порушення кримінальної/адміністративної справи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З аналізу викладеного вище слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Верховного Суду наголошує, що у випадку виявлення за результатами проведення НАЗК повної перевірки декларації ознак вчинення суб`єктом декларування кримінального правопорушення та реєстрації за таким фактом кримінального провадження, матеріали повної перевірки декларації стають частиною матеріалів відповідного кримінального провадження та на них у відповідності до приписів статті 222 КПК України розповсюджується особливий режим доступу. Зокрема, зазначена процесуальна норма за замовчуванням містить в собі заборону розголошення усіх відомостей кримінального провадження за винятком лише тих, щодо яких слідчим чи прокурором надано письмовий дозвіл, що унеможливлює надання НАЗК до суду усіх доказів.

Довідка та обґрунтований висновок, які є частиною доказової бази в рамках кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, де вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до відповідальності в порядку КПК України або КУпАП, не можуть бути предметом оскарження в порядку КАС України. При цьому, відповідно до положень частини четвертої статті 51-1 Закону №1700-VIІ проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому КПК України.

(!) У цьому випадку скасування за результатами розгляду адміністративного спору Довідки та обґрунтованого висновку не є підставою для закриття відповідного кримінального провадження, відтак оскарження їх в адміністративному суді не може забезпечити ефективного захисту прав суб`єкта декларування, а судове рішення у такій справі не призводить до змін у правовому становищі особи, тому втрачає практичний сенс. Вказане стосується також і довідок, в яких за результатами перевірки встановлено ознаки адміністративного правопорушення.

Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб`єктом декларування та НАЗК лише на стадії завершення перевірки.

ВИСНОВОК: Це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вже вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, оскільки надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року (справа №520/25012/21).

 

 

 

Матеріал по темі: «Оскарження довідки про результати повної перевірки декларації НАЗК»

 

 

Теги: назк, декларування, недостовірні відомості, щорічна декларація, порог відповідальності, штраф, адміністративна, кримінальна, необґрунтовані активи

 

Оскарження довідки про результати повної перевірки декларації НАЗК

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Правова можливість оскарження до суду довідки про результати проведення повної перевірки декларації Національного агентства з питань запобігання корупції

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

На підставі абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон №1700-VII) у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

При цьому, пунктом 11 розділу III Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.01.2021 №26/21 (далі- Порядок №№26/21) передбачено, що про необхідність подання декларації з достовірними відомостями відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей НАЗК повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру або електронного зв`язку.

Таким чином, у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єкта декларування у вигляді виникнення обов`язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.

Отже, оскаржувана довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владних управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону №1700-VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №240/24844/21 та від 26.09.2023 у справі №460/238/22.

Виходячи з наведеного, вбачається що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов`язковий) припис щодо конкретної особи (суб`єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

Факт оприлюднення на офіційному веб-сайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки про виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкта декларування, з огляду на його правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, здійснює негативний вплив на гарантоване статтею 8 із Конвенції право на повагу до свого приватного і сімейного життя, яке охоплює сферу трудової діяльності, оскільки спричинює втручання (негативний влив) на ділову репутацію позивача (суб`єкта декларування) як особи, що обіймає дипломатичну посаду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №160/4098/22 констатував, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням НАЗК спірної довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з абзацом перший пункту 6 розділу ІІІ Порядку №26/21 у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.

Поряд із цим слід урахувати, що у випадку виявлення недостовірних відомостей та за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи подальші правовідносини виникають лише між суб`єктом декларування та НАЗК.

07 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 520/11493/21, адміністративне провадження № К/990/12913/22 (ЄДРСРУ № 117632733) чітко вказав, що  довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов`язковий) припис щодо конкретної особи (суб`єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд, довідка про результати проведення повної перевірки декларації безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єкта декларування у вигляді виникнення обов`язку, який відповідно до вимог абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону №1700-VII та пункту 11 розділу III Порядку № 26/21 полягає у поданні відповідної декларації з достовірними відомостями у встановлений такою довідкою строк.

Підсумовуючи наведе, вбачається, що спірні правовідносини, які виникли у зв`язку зі складанням НАЗК довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій, і спірна довідка стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів декларанта, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішений у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №160/4098/22, від 06.04.2023 у справі №640/29515/21, від 15.06.2023 у справі №240/24844/21.

ВИСНОВОК: Довідка Національного агентства з питань запобігання корупції, складена за результатами здійснення повної перевірки декларації є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке може бути предметом судового контролю у суді адміністративної юрисдикції.

 

 

 

Матеріал по темі: «Кваліфікація та склад діяння за ст. 366-2 КК України»

 

 

 

Теги: назк, декларування, недостовірні відомості, щорічна декларація, порог відповідальності, штраф, адміністративна, кримінальна, необґрунтовані активи

Відповідальність передбачена за подання недостовірних відомостей у декларації (зміни 2025р.)

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

НАЗК: порогові суми для адміністративної та/або кримінальної відповідальності, яка передбачена за подання недостовірних відомостей

Законом України № 4496-IX: https://www.golos.com.ua/documents/z-4496-ix.pdf внесені відповідні зміни…, але до внесення змін адміністративна відповідальність за статтею 172-6 КУпАП “Порушення вимог фінансового контролю” наставала, якщо посадовець зазначив у декларації недостовірні відомості про майно чи інші об’єкти декларування, розбіжність у вартості яких становила від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (ПМ, в 2025 році, до прикладу, це  від 302,8 тис. грн до 1 млн 514 тис. грн.). Адміністративне правопорушення виникає, якщо в декларації є недостовірні відомості на суму від 150 до 750 ПМ (тобто в 2025 році це від 454,2 тис. грн до 2 млн 271 тис. грн).

Кримінальна відповідальність за ст. 366-2 ККУ ”Декларування недостовірної інформації” наступала, якщо розбіжності в декларації перевищували суму від 500 ПМ (1 млн 514 тис. грн в 2025 році) до 2 тис. ПМ (6 млн 56 тис. грн  в 2025 році).

Тепер у відповідній статті збільшені порогові значення: за частиною першою з 750  до 2,5 тис. ПМ (2 млн 271 тис. грн - 7 млн 570 тис. грн  в 2025 році); за частиною другою — на понад 2,5 тис. ПМ (7 млн 570 тис. грн  в 2025 році).

Закон знижує пороги кримінальної відповідальності за незаконне збагачення та розширює коло осіб, які можуть бути притягнуті

Положення закону понизили порогове значення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення (ст. 368‑5 ККУ) до трьох тисяч ПМ, що дорівнює  9 млн 084 тис. грн. Раніше кримінальна відповідальність посадовця наставала, якщо вартість набутих ним активів перевищувала офіційний дохід на 6,5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (9 млн 841 тис. грн) і більше.

Крім того, до переліку осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які можуть бути притягнуті до відповідальності за незаконне збагачення, додано нові категорії — зокрема, членів військово-лікарських комісій (ВЛК) та колишніх працівників медико-соціальних експертних комісій (МСЕК).

Змінено пороги для цивільної конфіскації необґрунтованих активів

Також закон  вносить зміни до ст. 290 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України “Пред’явлення позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави”, змінюючи різницю між вартістю набутих активів із законними доходами.

Тепер такий позов подається, якщо різниця між вартістю активів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та її законними доходами перевищує 750 ПМ. Раніше цей поріг становив 500 ПМ.

Важливо! Оскільки в ч. 2 ст. 290 ЦПК України зазначено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлюється на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів” (далі - Закон), 1 ПМ дорівнює 2007 грн (станом на день набрання чинності Закону - 28 листопада 2019 року). Тобто позов про цивільну конфіскацію подається, якщо різниця між вартістю активів посадовця та його законними доходами дорівнює або перевищує 1 505 250 грн. Раніше цей поріг становив 1 003 500 грн.

Встановлено терміни перебування в Реєстрі порушників

Закон щодо підвищення відповідальності посадовців за корупційні правопорушення також визначає строк зберігання відомостей в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (Реєстру порушників). Зміни до ст. 59 Закону України «Про запобігання корупції» передбачають перебування відомостей в Реєстрі порушників:

один рік — для відомостей про притягнення до цивільно-правової відповідальності фізичної особи за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень чи накладення адміністративного стягнення на фізичну особу за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення;

до погашення або зняття судимості з особи — для відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності фізичної особи за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень;

п'ять  років — для відомостей про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру (ст. 96-6 КК України) у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.

Після завершення визначених строків відомості про особу в Реєстрі правопорушників підлягають виключенню.

Змінено підслідність кримінальних справ

Для розмежування повноважень між антикорупційними та економічними слідчими органами внесено зміни до ст. 219 КПК України щодо підслідності кримінальних справ — уточнено, які саме справи розслідують детективи Бюро економічної безпеки (БЕБ) і підвищено поріг вартості майна чи збитків, за якого справу має розслідувати Національне антикорупційне бюро України (НАБУ).

 

Джерело: НАЗК

 

 

Матеріал по темі: «Видалення з реєстру старої щорічноїдекларації депутата та подання виправленої»

 

 

Теги: назк, декларування, недостовірні відомості, щорічна декларація, порог відповідальності, штраф, адміністративна, кримінальна, необґрунтовані активи

 

 

 

 

Цивільна конфіскація необґрунтованих активів (ч.1)

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Цивільна конфіскація майна та обставини, які підлягають з'ясуванню за позовом прокурора про визнання активів необґрунтованими  

18 жовтня 2022 року   Вищий антикорупційний суд в рамках справи № 991/2396/22, провадження 2/991/3/22 (ЄДРСРУ № 106949017) досліджував питання щодо цивільної конфіскації або визнання активів необґрунтованими.

Слід зазначити, що цивільна конфіскація майна (інститут визнання активів необґрунтованими) це визнання судом активів необґрунтованими та їхнє подальше вилучення в разі не доведення відповідачем законності набуття такого майна.

Цивільна конфіскація застосовується в разі визнання в суді необґрунтованими активів та стягнення їх у дохід держави в порядку цивільного провадження, яке здійснюється Вищим антикорупційним судом.

Позивачем у такому спорі є прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

Відповідачем може бути:

• особа, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»);
• фізична чи юридична особа, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
• особа, на яку уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особа може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (ч. 2 ст. 290 ЦПК України).

Специфікою законодавчого регулювання цивільної конфіскації є те, що у процесуальній нормі закріплена презумпція необґрунтованості активів: суд визнає необґрунтованими активи, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті на законній підставі. Ця презумпція є спростовною, в процесі судового розгляду тягар доказування перекладається на відповідача, у якого виникає обов'язок довести законність набуття активу або спростувати зв'язок з цим активом чи його необґрунтованість.

(!!!) Разом з цим існує і презумпції правомірності набуття права власності на майно, відповідно до якої право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу)

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні справи за позовом про визнання активів необґрунтованими з'ясуванню підлягають такі обставини:

1)чи має суб'єкт, який за твердженням позивача набув необґрунтовані активи, статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2)чи поширюються на активи, про необґрунтованість яких стверджує позивач, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»;

3)чи наявний зв'язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

4)чи відбулося набуття особою активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме:

(а) особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпосередньо у власність;

(b) іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що

- таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,

або

- особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

5)чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів були набуті за рахунок законних доходів;

6)чи відповідають заявлені позивачем об'єкти ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи;

7)чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідача.

ВИСНОВОК: Цивільна конфіскація майна відбувається тоді, коли Вищим антикорупційним судом буде встановлено визнання активів необґрунтованими, тобто встановлена чітка різниця між вартістю придбаних (безпосередньо чи опосередковано ) активів і законними доходами особи.

 

P.s. Слід бути напоготові та шукати адвоката, якщо відносно майбутнього «Відповідача» здійснюється:

• збір та аналіз даних в рамках Закону України «Про прокуратуру»;
• якщо органи НАЗК проводять повну перевірку поданої декларації.

 

 

Теги: цивільна конфіскація, прокурор, конфіскація майна, необґрунтовані активи, спеціалізована прокуратура, назк, презумпція необґрунтованості активів, будинок, земля, арешт коштів, судова практика, Вищий антикорупційний суд, Адвокат Морозов

 

 

Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави на прикладі доходів одержаних «відомим нардепом» з оренди «жомової ями»

Законом України від 31 жовтня 2019 року № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Згідно із ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред’являється щодо:

– активів, набутих після дня набрання чинності Законом України № 263-IX (чинний з 28 листопада 2019 року), якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України;

– активів, набутих після дня набрання чинності Законом України № 263-IX (чинний з 28 листопада 2019 року), якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за ст. 368-5 КК України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;

– доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах 2 та 3 цієї частини.

(!!!) При цьому, згідно із п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

У ст. 291 ЦПК України вказано, що суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

Положеннями ст. 292 ЦПК України встановлено, що активи, визнані судом відповідно до ст. 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави.

Якщо суд відповідно до ст. 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини – її вартість.

Стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Постанова Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 991/3401/21 (провадження № 61-18043св21).

ВИСНОВОК: Верховний суд наголошує, що активи, що визнаються судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави.

 

P.s. «Зважаючи на наведене, ОСОБА_1, будучи народним депутатом України, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не маючи права власності на об’єкти оренди та не маючи правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним, уклала із суб’єктом господарювання договір без наміру правомірної передачі нерухомого майна в оренду та з метою отримання грошових коштів, у зв’язку із чим набула у власність необґрунтований актив та дохід від нього у виді комісійних доходів».

 

 

Теги: активи, законні доходи, необґрунтовані активи, стягнення в дохід держави, доходи, расходы, витрати, стягнення, прокуратура, Верховний суд, Адвокат Морозов