.jpg)
Адвокат Морозов (судовий захист)
Строк притягнення особи до кримінальної
відповідальності за ч. 1 статті 366-2 КК України «Декларування недостовірної
інформації»
Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове
рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття
відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке
ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин
кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору
належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із
точки зору достатності та взаємозв`язку.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному
провадженні підлягають доказуванню, в
тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші
обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його
вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому
випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що
сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає
будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім
того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у
вчиненні цього злочину.
Ч. 2 ст. 12 КК України встановлює, що кримінальним
проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення
якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох
тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
В свою чергу, ч. 1 ст. 61 КК України вказує, що обмеження волі – це покарання у виді
обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах
відкритого типу без ізоляції від
суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням
засудженого до праці.
В свою чергу, ч. 1 ст. 63 КК України наголошує, що
покарання у виді позбавлення волі
полягає в ізоляції засудженого та
поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого
типу.
Таким чином, основна
різниця між обмеженням волі і позбавленням волі полягає в наявності ізоляції.
Так, санкція ч. 1 статті 366-2 КК України
«Декларування недостовірної інформації», а саме: умисне внесення суб’єктом
декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи,
уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", якщо такі
відомості відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових
мінімумів для працездатних осіб, - карається штрафом від чотирьох тисяч до
шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими
роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеженням
волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Таким чином, вказане вище діяння є кримінальним проступком.
Аналогічна правова позиція викладена 12 березня 2024
року Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального
суду в рамках справи №
676/4489/22, провадження № 51-4939км23 (ЄДРСРУ № 117849546).
(!!!) Строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за такий
кримінальний проступок становить 2 роки (п.
1 ч. 1 ст. 49 КК).
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила
кримінальне правопорушення, ухилилась від досудового розслідування або суду.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 285 КПК обвинуваченому,
який може бути звільненим від кримінальної відповідальності, повинно бути
роз`яснено право та підстави такого звільнення, право заперечувати проти
закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений
заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності, судове
провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.
Тоді така особа може бути за вироком суду звільнена
від покарання на підставі, передбаченій ст. 49 КК, у порядку, визначеному ч. 5
ст. 74 цього Кодексу.
Відповідно до правового висновку, викладеного у
постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від
06 грудня 2021 року (справа №
521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21), за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284,
ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно
роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на
момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності
притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою
підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної
відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою
для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК
України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з
цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій
відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог
кримінального процесуального закону, що є порушенням застосування закону
України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який
підлягав застосуванню.
Слід також враховувати, що відповідно до ч. 8 ст. 284
КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки
за її згодою.
ВИСНОВОК: Строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366-2
КК України «Декларування недостовірної інформації» становить два роки і починає
відраховуватися з моменту подання декларації.
Матеріал по темі: «Відповідальність передбачена за
подання недостовірних відомостей у декларації (зміни 2025р.)»
Теги: назк, декларування,
недостовірні відомості, щорічна декларація, порог відповідальності, штраф, адміністративна,
кримінальна, необґрунтовані активи
