Оскарження довідки про результати повної перевірки декларації НАЗК

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Правова можливість оскарження до суду довідки про результати проведення повної перевірки декларації Національного агентства з питань запобігання корупції

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

На підставі абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон №1700-VII) у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

При цьому, пунктом 11 розділу III Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.01.2021 №26/21 (далі- Порядок №№26/21) передбачено, що про необхідність подання декларації з достовірними відомостями відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей НАЗК повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру або електронного зв`язку.

Таким чином, у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єкта декларування у вигляді виникнення обов`язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.

Отже, оскаржувана довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владних управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону №1700-VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №240/24844/21 та від 26.09.2023 у справі №460/238/22.

Виходячи з наведеного, вбачається що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов`язковий) припис щодо конкретної особи (суб`єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

Факт оприлюднення на офіційному веб-сайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки про виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкта декларування, з огляду на його правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, здійснює негативний вплив на гарантоване статтею 8 із Конвенції право на повагу до свого приватного і сімейного життя, яке охоплює сферу трудової діяльності, оскільки спричинює втручання (негативний влив) на ділову репутацію позивача (суб`єкта декларування) як особи, що обіймає дипломатичну посаду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №160/4098/22 констатував, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням НАЗК спірної довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з абзацом перший пункту 6 розділу ІІІ Порядку №26/21 у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.

Поряд із цим слід урахувати, що у випадку виявлення недостовірних відомостей та за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи подальші правовідносини виникають лише між суб`єктом декларування та НАЗК.

07 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 520/11493/21, адміністративне провадження № К/990/12913/22 (ЄДРСРУ № 117632733) чітко вказав, що  довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов`язковий) припис щодо конкретної особи (суб`єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд, довідка про результати проведення повної перевірки декларації безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єкта декларування у вигляді виникнення обов`язку, який відповідно до вимог абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону №1700-VII та пункту 11 розділу III Порядку № 26/21 полягає у поданні відповідної декларації з достовірними відомостями у встановлений такою довідкою строк.

Підсумовуючи наведе, вбачається, що спірні правовідносини, які виникли у зв`язку зі складанням НАЗК довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій, і спірна довідка стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів декларанта, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішений у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №160/4098/22, від 06.04.2023 у справі №640/29515/21, від 15.06.2023 у справі №240/24844/21.

ВИСНОВОК: Довідка Національного агентства з питань запобігання корупції, складена за результатами здійснення повної перевірки декларації є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке може бути предметом судового контролю у суді адміністративної юрисдикції.

 

 

 

Матеріал по темі: «Кваліфікація та склад діяння за ст. 366-2 КК України»

 

 

 

Теги: назк, декларування, недостовірні відомості, щорічна декларація, порог відповідальності, штраф, адміністративна, кримінальна, необґрунтовані активи

Строки давності за ч. 1 ст. 366-2 КК України «Декларування недостовірної інформації»

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 статті 366-2 КК України «Декларування недостовірної інформації»

Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Ч. 2 ст. 12 КК України встановлює, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. 

В свою чергу, ч. 1 ст. 61 КК України вказує, що обмеження волі – це покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

В свою чергу, ч. 1 ст. 63 КК України наголошує, що покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Таким чином, основна різниця між обмеженням волі і позбавленням волі полягає в наявності ізоляції.

Так, санкція ч. 1 статті 366-2 КК України «Декларування недостовірної інформації», а саме: умисне внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - карається штрафом від чотирьох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, вказане вище діяння є кримінальним проступком. 

Аналогічна правова позиція викладена 12 березня 2024 року Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 676/4489/22, провадження № 51-4939км23 (ЄДРСРУ № 117849546).

(!!!) Строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за такий кримінальний проступок становить 2 роки (п. 1 ч. 1 ст. 49 КК).

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилась від досудового розслідування або суду.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 285 КПК обвинуваченому, який може бути звільненим від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено право та підстави такого звільнення, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Тоді така особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставі, передбаченій ст. 49 КК, у порядку, визначеному ч. 5 ст. 74 цього Кодексу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21), за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є порушенням застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Слід також враховувати, що відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою.

ВИСНОВОК: Строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366-2 КК України «Декларування недостовірної інформації» становить два роки і починає відраховуватися з моменту подання декларації.

 

 

Матеріал по темі: «Відповідальність передбачена за подання недостовірних відомостей у декларації (зміни 2025р.)»

 

 

 

 

Теги: назк, декларування, недостовірні відомості, щорічна декларація, порог відповідальності, штраф, адміністративна, кримінальна, необґрунтовані активи