Відключення споживачів від комунальних послуг за борги по ЖКХ

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: правомірність відключення споживачів від комунальних послуг за борги по ЖКХ за ініціативою виконавця

 

В продовження теми: «Уряд скасував заборону на нарахування та стягнення штрафів за несвоєчасну оплату ЖКХ»

 

11 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в рамках справи № 913/337/18 (ЄДРСРУ № 85574640) досліджував питання щодо правомірності відключення споживачів від комунальних послуг за борги по ЖКХ.

Приймаючи дану постанову об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду   відступила від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 913/257/18, за яким у відповідача наявне право, передбачене договором, на обмеження або припинення енергопостачання позивачеві у разі несплати ним своєчасно за спожиту електроенергію, без урахування вимог статті 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначає Закон України "Про електроенергетику", який є спеціальним нормативно-правовим актом у цій галузі, що регулює загальні правовідносини з усіма споживачами електроенергії.

Статтею 5 Закон України "Про електроенергетику" визначено, що державна політика в електроенергетиці базується на таких принципах: державне регулювання діяльності в електроенергетиці; створення умов безпечної експлуатації об`єктів електроенергетики;  забезпечення раціонального споживання палива і енергії;  додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб`єктами відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Водночас Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямований на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

(!!!) За змістом положень ст. 6 зазначеного Закону державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах, в тому числі й заборони відключення об`єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Відтак, заборону відключення електроенергії об`єктів питного водопостачання та водовідведення прямо передбачено законодавством.

Крім того,  положення ст. 6 Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" узгоджуються зі змістом ч. 4 ст. 13 Конституції України, відповідно до якої держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Змістовний аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про наявність суперечностей між умовами договору на електрозабезпечення та положеннями зазначених актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Передбачений у ст. 6 Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" принцип застосовується з метою попередження екологічної та епідеміологічної кризи, яка може виникнути у разі тривалого відключення об`єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енергопостачання.

Крім того, статтею 1 Закону України " Про охорону навколишнього природного середовища"   є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, є  пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності (ст. 3 Закону України " Про охорону навколишнього природного середовища").

Згідно ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

За ч. 2 ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

(!!!) Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Крім того, 18 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 922/590/20 (ЄДРСРУ № 97283794) вказав, що зловживанням правом є особливим цивільним правопорушенням, яке здійснюється управомоченою особою в ході реалізації належного їй суб`єктивного права і полягає у використанні конкретної форми його реалізації, що суперечить соціальному призначенню права та спрямоване на спричинення шкоди іншій особі.

За змістом положень статті 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб а також заборони відключення об`єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Отже, одним із принципів державної політики у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є заборона відключення об`єктів питного водопостачання та централізованого водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Вимоги статті 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" є переважними над іншими актами законодавства, адже принцип державної політики, встановлений зазначеною нормою, підлягає обов`язковому застосуванню для підприємств, що забезпечують питною водою певний населений регіон, з метою гарантованого, першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.

Стаття 48 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» унормовує, що спори з питань питної води та питного водопостачання розглядаються у судовому порядку.

Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27 червня 2008 року № 190, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування, передбачено відключення від водопостачання тільки в разі самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Отже, ні нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право виконавця послуг припинити водопостачання у разі несвоєчасної оплати споживачем наданих йому послуг.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 643/11570/15-ц. Аналогічна позиція викладена у, постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі №766/22228/17.

ВИСНОВОК:  Відключення споживача від електро-, водо- та газопостачання можливо у виключних випадках (форс-мажор) або на підставі рішення суду, оскільки нормативними актами не передбачено відключення споживача від послуги з холодного водопостачання за ініціативою виконавця цих послуг.

 

 

Матеріал по темі: «Забезпечення позову шляхом заборони відключення житла від електропостачання»

 

 

Теги: електроенергія, сорванная пломба, срыв пломбы на электросчетчике, самовільне підключення, експертиза, втручання в лічильник, пошкодження пломб, мережі енергопостачальної організації, електрична енергія, Державна інспекція з енергетичного нагляду, Акт, договір на електропостачання, судовий захист, Верховний суд, Адвокат Морозов

Уряд скасував заборону на нарахування та стягнення штрафів за несвоєчасну оплату ЖКХ

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Кабінет Міністрів України скасував заборону (мораторій) на нарахування та стягнення штрафів за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги для більшої частини України

29 грудня 2023 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою: скасував мораторій (заборону) діючий від березня 2022 року на:

- припинення житлово-комунальних послуг у разі наявної заборгованості;

- нарахування штрафів та пені для боржників;

- стягнення заборгованості у судовому порядку.

Примітка: мораторій на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням продовжує діяти до припинення чи скасування воєнного стану в Україні для:

1) територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси);

2) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації),

3) або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.

Разом з цим слід враховувати, що Законом України «Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану» зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з’єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

 

 Матеріал по темі: «Оплата комуналки в період воєнного стану»