Адвокат Морозов (судовий захист)
Чи підтверджує експертиза про ймовірність виконання
підпису на власноручній розписці про отримання позики позичальником те, що
кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця
15 жовтня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 368/1257/21, провадження
№ 61-16707св24 (ЄДРСРУ № 131282038) відповідав на питання: «Чи підтверджує
експертиза про ймовірність виконання підпису на власноручній розписці про
отримання позики позичальником те, що кошти насправді не були одержані
позичальником від позикодавця?»
За договором позики одна сторона (позикодавець)
передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші
речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути
позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість
речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту
передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК
України).
На підтвердження укладення договору позики та його
умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який
посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної
кількості грошей (частина друга стаття 1047 ЦК України).
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію
правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається
правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й
обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення
суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності
договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно
здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають
виконанню (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018
року у справі № 2-383/2010 (провадження
№ 14-308цс18)).
У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016
року у справі № 6-50цс16 зроблено
висновок, що «договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з
передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини
першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в
частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта
цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна
або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного
майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його
реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі
грошової суми позичальнику».
У постанові Верховного Суду України від 18 вересня
2013 року у справі №
6-63цс13 зазначено, що «письмова форма договору позики внаслідок його
реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту
передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином,
а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору
всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або
рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а
позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про
отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору
за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а
також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або
речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні
виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від
найменування документа, і залежно від установлених результатів робити
відповідні правові висновки».
Подібні за змістом висновки також викладені у
постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та у постановах
Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у
справі № 628/3909/15,
від 21 липня 2021 року у справі №
758/2418/17.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь
встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами,
встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта
повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів
Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у
справі № 760/10691/18 вказано,
що «висновок експерта про «ймовірність» не може бути підставою для висновку про
те, що підпис вчинений не стороною правочину».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів
Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у
справі № 2-690/12 зазначено,
що «експерт у висновку зазначив лише про ймовірність виконання підпису іншою
особою. Висновок експерта у такому випадку має досліджуватись у системному
аналізі із іншими письмовими доказами, зібраними у справі».
(!!!)
Отже, висновок
експерта «про ймовірність» не може бути підставою для висновку про те, що
підпис вчинений не стороною правочину.
Верховний суд вказує, що поряд із вимогою
в правовідношенні існує й заперечення. Заперечення - це своєрідна
субправомочність особи, яка бере участь у відповідному правовідношенні, заявити
про те, що така особа з певної причини не є зобов`язана перед суб`єктом вимоги.
Щонайменше можна вести мову про кілька видів заперечення: заперечення ipso iure
та ексцепцію (від лат. ехсерііо). Заперечення ipso iure стосується
необґрунтованості вимоги іншої особи (наприклад, заперечення про нікчемність
правочину), і таке заперечення може застосуватися навіть без посилання сторони.
Ексцепція ж стосується обґрунтованої вимоги іншої особи (зокрема, заперечення
про позовну давність). В такому разі потрібна заява особи, щоб застосувати
ексцепцію;
стаття 1051 ЦК України хоча й має назву
про оспорювання договору позики, про жодне оспорювання в традиційному його
розумінні як оспорюваного правочину не йдеться. Заперечення позичальника, що
грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця відбувається в
порядку ексцепції;
заперечення про те,
що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця не піддається позовній давності, як і
більшість інших заперечень. Це означає, що коли б позикодавець не подав позов
до позичальника, останній завжди може заперечити про відсутність боргу;
тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані
позичальником від позикодавця лежить на
позичальнику, який за допомогою ексцепції заперечує проти позову;
експертиза про
ймовірність виконання підпису на власноручній розписці про отримання позики
позичальником те, що кошти насправді не були одержані позичальником від
позикодавця, за наявності саме
власноручної розписки, не спростовує отримання коштів позичальником.
ВИСНОВОК: Коли боргова розписка складена
власноручно позичальником, оспорюючи факт укладення договору позики (одержання
грошових коштів в борг), спростуванню підлягає не лише належність підпису на
розписці позичальнику, але й факт її виконання відповідачем.
Висновки експерта про
«ймовірність», за відсутності інших письмових доказів, які у сукупності
підтверджують, що розписка виконана не стороною правочину або грошові кошти чи
речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій
кількості, ніж встановлено договором, не
є підставою для висновку про відсутність зобов`язань за договором позики.
P.s. Справа
передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного
суду у складі Верховного Суду.
Матеріал по темі: «Якщо оригінал боргової розписки не містить даних про позикодавця…»
Теги: безгрошова розписка, безгрошовий договір позики,
повернення боргу, іпотечне застереження, боргова розписка, договір позики,
займ, долг, деньги в долг, курсова різниця, пеня, штрафні санкції, інфляційні
втрати, стягнення боргу, позика, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар