Адвокат Морозов (судовий захист)
Механізм передачі, примусового відчуження або
вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах
правового режиму воєнного чи надзвичайного стану
27 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 686/16059/22, провадження
№ 61-15484св23 (ЄДРСРУ№ 123469079) досліджував питання щодо реквізиції майна
громадян та юридичних осіб в умовах надзвичайного чи воєнного стану.
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону
України» визначено, що збройна агресія - застосування іншою державою або
групою держав збройної сили проти України.
Воєнний стан - це особливий
правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі
збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України,
її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам
державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування
повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної
безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і
свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із
зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну
підготовку та мобілізацію» в редакції, чинній на час виникнення спірних
правовідносин, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою
планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної
влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних
Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може
бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У разі збройної агресії проти України або загрози
нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову
мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях,
застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених
відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення
чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про
оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового
управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі
агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили
України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому
числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних,
інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану
війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у
день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України «Про оборону
України»).
Указами Президента України від 24 лютого 2022 року №
64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну
мобілізацію» у зв`язку з агресією російської федерації проти України, на
підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до
пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про
правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про
проведення загальної мобілізації.
03 березня 2022 року зазначений указ Президента
України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 затверджено Верховною Радою України,
а саме Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження
Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».
Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.
Статтею 17 Закону України «Про оборону України»
передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається
примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної
власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та
терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься у
частині другій статті 353 ЦК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону
України «Про правовий режим воєнного стану» (в редакції, чинній на час
виникнення спірних правовідносин) в Україні або в окремих її місцевостях, де
введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями
(у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої
влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень
конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних
інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення
воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема примусово
відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати
майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб
держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом
порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Закон України «Про передачу, примусове відчуження або
вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»
визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у
юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму
воєнного чи надзвичайного стану.
Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно,
що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у
власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи
надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування
його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу,
примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи
надзвичайного стану»). Примусове відчуження майна в умовах правового режиму
воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним
відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного
відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з
наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3
вказаного Закону).
Частинами першою-другою статті 10 «Про передачу,
примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи
надзвичайного стану» визначено, що компенсація за примусово відчужене майно в
умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним
відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом,
що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до
підписання акта.
(!!!) Компенсація за
примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним
повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних
бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом
одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного
чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України
«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни
зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі,
споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим
військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з
наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України
примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як
виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених
законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім
випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Як у доктрині приватного права, так і в судовій
практиці усталеним є підхід, що:
- під реквізицією варто розуміти примусове оплатне
відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на
підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного
відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або
запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через
стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за
інших надзвичайних обставин;
- реквізиція застосовується за надзвичайних
обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому
(адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади.
Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю
швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що
регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та
цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання
якої відбувається на користь публічного інтересу;
- залежно від підстав проведення реквізиції, існує два
її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353
ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану
(частина друга статті 353 ЦК України).
(!!!) Відмінність
між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах
надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у
моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено
до примусового відчуження майна, а в другому - обов`язок держави відшкодувати
вартість майна настає після його примусового відчуження;
- право вимагати повернення майна обумовлюється
наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції
законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення
майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного
лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.;
збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до
органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно;
встановлення можливості повернення (див., зокрема постанови Верховного Суду від
08 серпня 2018 року в справі №
284/276/16-ц, від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22).
Стаття 4 Закону України «Про передачу, примусове
відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи
надзвичайного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних
правовідносин, передбачає, що примусове відчуження або вилучення майна у
зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану
здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно
з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською
чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом
відповідної місцевої ради.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про
передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму
воєнного чи надзвичайного стану» термін «військове командування»
вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного
стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від
правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається
майно.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України
«Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з
цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими
адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами
місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму
воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач
об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ
(сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового
управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших
утворених відповідно до законів України військових формувань.
Аналогічне визначення військового командування
міститься у статті 1 Закону України «Про оборону України».
Відповідно до статті 7 Закону України «Про передачу,
примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи
надзвичайного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних
правовідносин, про примусове відчуження або вилучення майна складається акт.
Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт)
виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
В акті зазначаються:
1) назва військового командування та органу, що
погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового
командування чи органу, що прийняв таке рішення;
2) відомості про власника (власників) майна: для
юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код;
для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та
ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків
та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших
переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну
відмітку у паспорті;
3) відомості про документ, що встановлює право
власності на майно (у разі наявності);
4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для
нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна
(наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний
номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші
реєстраційні дані;
5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного
відшкодування вартості майна).
Акт підписується власником майна або його законним представником
і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення
про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що
прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або
зазначених органів.
ВАЖЛИВО: Право
державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
У разі примусового відчуження майна до акта додається
документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка
проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
У разі відсутності особи, у якої відчужується або
вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про
примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.
У такому разі власник майна або його законний
представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або
вилучення майна.
Примірник акта та документ, що містить висновок про
вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або
вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
Приписи статті 7 Закону України «Про передачу,
примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи
надзвичайного стану» передбачають можливість складення акта за відсутності
власника або його законного представника та у такому разі останні мають право
на ознайомлення з цим актом.
У разі відшкодування вартості примусово відчуженого
майна оцінка майна може бути оскаржена до суду відповідно до
частини третьої статті 8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або
вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Щодо обраного позивачем способу захисту
Пред`явлена позивачем вимога про зобов`язання
військової частини повернути спірний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію
транспортного засобу є неналежним способом захисту у спірних
правовідносинах з огляду на те, що спірний транспортний засіб після
його примусового відчуження перебуває у власності держави і,
відповідно, користуванні - військового підрозділу Збройних Сил України.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними у
постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23, та не суперечить висновкам,
викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року
справі № 543/730/14-ц,
від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду
від 22 квітня 2021 року у справі № 454/3657/18, від 12 червня 2019 року у справі № 927/352/18, від 11
вересня 2018 року у справі №
918/1377/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 904/868/22, від 07 листопада 2018 року у
справі № 200/21325/15-ц,
у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 18 січня
2023 року у справі №
6-2552цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17, від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
Матеріал
по темі: «Примусове відчуження майна на користь Держави
в умовах воєнного стану»
Теги: реквізиція,
вилучення, примусове відчуження, воєнний стан, військова адміністрація, компенсація вартості, акт вилучення, право
власності, віндикаційний позов, витребування майна, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар