Адвокат Морозов (судовий захист)
Велика Палата Верховного Суду: зазначення в рішенні
суду про нарахування відсотків до моменту його виконання, стягнення 3 % річних
та право суду зменшити неустойку
16 жовтня 2024 року Велика Палата Верховного Суду в
рамках справи № 911/952/22,
провадження № 12-79гс23 (ЄДРСРУ № 123282018) досліджувала питання щодо зазначення
в рішенні про нарахування відсотків до моменту виконання рішення і охоплення
частиною десятою статті 238 ГПК України, частинами десятою, одинадцятою статті
265 ЦПК України вимоги про стягнення 3 % річних
Велика Палата Верховного Суду вважає правомірним
зазначення судом в рішенні про нарахування 3 % річних до моменту виконання
рішення суду, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд
ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до
виконання.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції
України однією з основних засад судочинства визначено обов`язковість судового
рішення.
За статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали
законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках,
встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана
Верховною Радою України, ? і за її межами. Невиконання судового рішення є
підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою
права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений
комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод,
законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2
мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012
року № 18-рп/2012).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає,
що для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) виконання рішення, ухваленого
будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового
розгляду" (див. mutatis mutandis рішення від 19 березня 1997 року у справі
"Горнсбі проти Греції", рішення від 20 липня 2004 року у справі
"Шмалько проти України").
Юридичною гарантією виконання рішення суду слугує
впровадження ефективних та дієвих засобів впливу на забезпечення реалізованості
рішення суду, яка є одним із наслідків набрання ним законної сили.
(!!!) З 01
січня 2019 року в господарському / цивільному процесуальних кодексах введено в
дію механізм нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду,
розкритий у положеннях частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої,
одинадцятої статті 265 ЦПК України,
якими визначено:
- суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки
або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або
пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України,
що регулюють таке нарахування (абзац перший частини десятої статті 238 ГПК
України, частина десята статті 265 ЦПК України);
- остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за
правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове
виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в
порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу (розділом VIІ цього Кодексу)
(абзац другий частини десятої статті 238 ГПК України, частина одинадцята статті
265 ЦПК України).
Частині десятій статті 238 ГПК України, частинам
десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин
одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону "Про виконавче
провадження", якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо
нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом
(формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у
виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків
або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття
виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за
правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого
провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми
відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше
наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що
повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення
перерахунку.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення
частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265
ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності
звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема,
відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як був
розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за
невиконання того самого зобов`язання між тими ж сторонами.
Застосування частини десятої статті 238 ГПК України, частин
десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування
відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті
позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши
спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Тобто можливість нарахування відсотків до моменту
виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у
рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду).
(!) Якщо суд не
застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування
до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні
може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що
нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин
десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах
матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом
розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.
Положення наведених норм можуть застосовуватись для
донарахування будь-яких відсотків, які розраховуються за методикою, що враховує
фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які
суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора. Якщо законодавством чи
договором встановлені обмеження нарахування відсотків, про ці обмеження суд
повинен зазначити в рішенні, яким встановлено донарахування відсотків.
За своєю природою відсотки, зазначені в частині
десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК
України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення
боржником виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але
продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не
виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової
природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про
стягнення до моменту його виконання.
Стягнення процентів річних, правове регулювання яких
визначено частиною другою статті 625 ЦК України, охоплюються положенням
наведених норм. Підтвердженням цього висновку додатково свідчить сам зміст
частини другої статті 625 ЦК України, в якій прямо зазначено, що проценти
річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Велика Палата Верховного Суду враховує, що чинне
законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення
чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а
наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових
зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених
частиною другою статті 625 ЦК України сум (див. постанову Великої Палати Верховного
Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18).
Нарахування на суму боргу 3 % річних (якщо інший їх
розмір не встановлений договором або законом) відбувається незалежно від вини
боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про
стягнення грошової суми.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що відсутність у
національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу
"якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне
або множинне тлумачення прав та
обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш
сприятливий для осіб підхід.
Національні суди мають вибирати способи такого
тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну
практику, наукові дослідження тощо (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 06
грудня 2007 року у справі "Воловік проти України"). Функція
роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед
національним судам (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 1999 року
у справі "Озтюрк проти Туреччини").
Одним із завдань Верховного Суду є тлумачення чинного
законодавства, усунення недоліків законодавчої техніки та нормативних
прогалин.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду
висновує, що положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин
десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України урегульовують можливість
нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду.
При прийнятті рішення про стягнення боргу, на який
нараховуються відсотки, суд вправі відповідно до частинидесятої статті
238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити в
рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання
рішення суду.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 %
річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) охоплюються
положеннями частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої
статті 265 ЦПК України.
Подібні за змістом висновки щодо можливості
нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду та охоплення
положеннями частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої
статті 265 ЦПК України передбачених частиною другою статті 625 ЦК України 3 %
річних викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024
року у справі № 910/14524/22.
ВИСНОВКИ щодо застосування норм
матеріального права:
Щодо зазначення в рішенні про нарахування відсотків до
моменту виконання рішення і охоплення частиною десятою статті 238 ГПК України,
частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України вимоги про стягнення 3 %
річних
Положення частини десятої статті 238 ГПК України,
частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України урегульовують можливість
нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду.
При прийнятті рішення про стягнення боргу, на який
нараховуються відсотки, суд вправі відповідно до частини десятої
статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити
в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення
суду.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3
% річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) охоплюються
положенням частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої,
одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Щодо зменшення штрафних санкцій (частина третя статті
551 ЦК України, стаття 233 ГК України)
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є
правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин
(частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані
сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує
питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин,
за яких можливе зменшення неустойки.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних
правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає
стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення
судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність
універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який
її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам
верховенства права.
Матеріал по темі: ««Пеня
за кожний день прострочення» – який строк нарахування штрафних санкцій?»
Теги:
зменшення розміру неустойки, зменшення розміру штрафних санкцій, рішення суду
про зменшення заборгованості, штраф, пеня, стягнення, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар