Адвокат Морозов (судовий захист)
Велика Палата Верховного Суду щодо належності обраного
позивачем способу судового захисту у спорі відносно повернення реквізованого
майна в умовах воєнного стану
23 жовтня 2024 року Велика
Палата Верховного Суду в рамках
справи № 712/3525/23,
провадження № 14-75цс24 (ЄДРСРУ № 123313995) досліджувала питання щодо
належності обраного позивачем способу судового захисту у спорі відносно
повернення реквізованого майна в умовах воєнного стану.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що позивач обрав
неналежний (неефективний) спосіб судового захисту, пред`явивши, зокрема, вимоги
про визнання протиправним та скасування протокольного рішення робочої групи,
акта про примусове відчуження майна та листа начальника обласної військової
адміністрації про погодження протокольного рішення щодо примусового відчуження
спірного майна.
Акт про примусове відчуження та вилучення майна не є
правовстановлюючим документом, а лише
засвідчує факт приймання-передачі майна, щодо якого прийняте рішення про його
реквізицію. Підписання цього акта є лише етапом документального оформлення
процедури реквізиції. Скасування цього акта не буде підставою для
скасування реєстрації права власності військової частини на примусово відчужене
майно.
(!) Більше того,
скасування вказаного акта не тільки не призведе до відновлення її прав, а й
позбавить можливості на відшкодування вартості майна у порядку частини другої
статті 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення
майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» після
скасування правового режиму воєнного стану.
Оспорене протокольне рішення робочої групи, погоджене
листом начальника обласної військової адміністрації, вже виконане, а тому вичерпало
свою дію. Скасування зазначеного документа жодним чином не поверне спірний
автомобіль у власність позивача і не спростує існування документа при вирішенні
питання щодо відчуження транспортного засобу.
Це ж стосується оспореного листа начальника обласної
військової адміністрації, який не є актом індивідуальної дії.
Крім того, пред’явлення позивачем вимоги про
зобов`язання військової частини повернути їй як власнику згаданий автомобіль та
ключі від нього також є неналежним способом захисту у спірних правовідносинах з
огляду на те, що спірний транспортний засіб пройшов нову реєстрацію і після
цього перебуває у власності держави і, відповідно, користуванні -
військового підрозділу Збройних Сил України.
ВИСНОВОК: Пред`явлення
вимоги про зобов`язання військової частини повернути спірний автомобіль та
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є неналежним способом
захисту у спірних правовідносинах з огляду на те, що спірний
транспортний засіб після його примусового відчуження перебуває у
власності держави і, відповідно, користуванні - військового підрозділу
Збройних Сил України.
Наведене не суперечить висновкам, викладеним у постановах
Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року справі № 543/730/14-ц, від 03
липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду від 22
квітня 2021 року у справі №
454/3657/18, від 12 червня 2019 року у справі № 927/352/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 918/1377/16, від 14
лютого 2023 року у справі №
904/868/22, від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, у постановах Верховного Суду
України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 18 січня 2023 року у справі № 6-2552цс16, від 24 травня
2017 року у справі №
6-640цс17, від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
P.s. Окрема думка суддів Великої Палати Верховного
Суду Мартєва С. Ю., Булейко О. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Шевцової Н.
В. від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23, провадження № 14-75цс24 (ЄДРСРУ № 123157584):
«…Прийняття рішення про примусове відчуження
(реквізицію) майна, що перебуває у приватній власності, в умовах правового
режиму воєнного стану органом, який не уповноважений на вирішення цього
питання, свідчить про недотримання встановленого законом порядку для
відчуження такого майна.
За недотримання порядку примусового відчуження майна
право власності на таке майно не переходить до держави, яка стає його фактичним
володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави
заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння,
користування та розпорядження) насправді й далі належатиме іншій особі -
власникові.
Законодавче обмеження щодо можливості повернення
реквізованого майна до скасування правового режиму воєнного стану є складовою
законного процесу примусового відчуження майна та не стосується віндикації -
витребування такого майна із чужого незаконного володіння, яка є способом
захисту порушеного майнового права особи.
Отже, належним способом захисту права особи,
майно якої було примусово відчужене (реквізоване) в умовах правового режиму
воєнного стану з порушенням встановленого законом порядку, є пред`явлення
віндикаційного позову - про витребування майна з незаконного володіння держави
в особі органу, що здійснює управління цим майном. При цьому не потрібно оскаржувати рішення органу державної
влади, якими було оформлене відчуження цього майна, оскільки це
не є ефективним способом захисту порушеного права, тому що не призведе до
відновлення володіння позивачем незаконно реквізованим майном.
…Так, спірні правовідносини стосуються питання
витребування майна із чужого незаконного володіння (обумовленого реквізицією
цього майна неуповноваженим на це органом державної влади). За встановлених в
цій справі обставин вони врегульовані статтею 387 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) (право власника на витребування майна із чужого незаконного
володіння). Для правильного застосування зазначеної норми права Великій Палаті
Верховного Суду слід було сформувати висновки щодо її застосування у подібних
правовідносинах у співвідношенні з нормами статті 9 Закону № 4765-VI (право на
відшкодування вартості майна)…».
Матеріал по темі: «Суб`єкти
прийняття рішення про примусове відчуження майна в умовах воєнного стану»
Теги: реквізиція, вилучення,
примусове відчуження, воєнний стан, військова адміністрація, компенсація вартості, акт вилучення, право
власності, віндикаційний позов, витребування майна, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар