Адвокат Морозов (судовий захист)
ТОВ «Нова Пошта» має відшкодувати клієнту вартість
пошкодженого при перевезенні товару, провізну плату й штраф
За умовами публічного договору з ТОВ «Нова Пошта» про
надання послуг з організації перевезення відправлень (далі-Договір) експедитор
зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення
відправлення, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити цю послугу (пункт
3.1 Договору).
Згідно пункту 4.1.2 Договору експедитор зобов`язався
забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг
до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень
Договору та Умов надання послуг. У свою чергу замовник зобов`язався повідомити
експедитору інформацію про вміст відправлення, наданого для організації
перевезення відправлення, на підставі відповідної експрес-накладної та
запакувати відправлення для його збереження під час транспортування та
завантажувально-розвантажувальних робіт, а також, за необхідності, скріпити
фірмовою клейкою стрічкою або пломбою, щоб запобігти доступу до вмісту
відправлення (пункти 4.3.3, 4.3.4 Договору).
Із пунктів 5.3.1, 5.3.2 Договору слідує, що тип
упаковки повинен відповідати особливостям відправлення. Упаковка
відправлення повинна забезпечувати повну його цілісність під час
транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт.
(!!!) Пунктом 7.2.2
Договору передбачено, що у разі повної втрати або повного пошкодження
відправлення з вини експедитора, останній повертає замовнику суму, що дорівнює
оголошеній вартості відправлення (але не більше, ніж фактичну вартість
відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною
експрес-накладною. У разі повної компенсації оголошеної вартості за пошкоджене
відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано
компенсацію.
Крім того, за змістом пункту 7.2.4 Договору у випадку
відшкодування, що сплачується у зв`язку з втратою або пошкодженням відправлення
на користь замовника фізичної особи, експедитор додатково сплачує
замовнику штраф у розмірі 24,23% від суми відшкодування.
В силу пунктів 7.2.7, 7.2.8 Договору якщо під час
видачі відправлення сторонами буде виявлене пошкоджене відправлення або
відправлення, якого не вистачає в цілій (неушкодженій) упаковці, відповідальність
за будь-які пошкодження, нестачу або відсутність вмісту відправлення всередині
упаковки покладається на відправника. Експедитор не несе
відповідальності за цілісність, збереження (схоронність) відправлення або його
нестачу у випадку, якщо відправлення передається одержувачу або відправнику в
цілій /неушкодженій упаковці, а також, якщо виявлені пошкодження упаковки не збігаються
з пошкодженнями відправлення.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК
України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що
передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не
передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та
обов`язки. Одними з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори
та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди
іншій особі.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано
збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх
відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі
знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить
зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія
особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та
обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми
(договори).
В силу статті 623 ЦК України боржник, який порушив
зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків,
завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
Як передбачено частиною першою статті 624 ЦК України,
якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає
стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором є домовленість двох або більше сторін,
спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина
перша статті 626 ЦК України).
Частиною першою статті 633 ЦК України визначено, що
публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок
здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до
неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального
користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування
тощо).
Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України
договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у
формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом
приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона
не може запропонувати свої умови договору.
Із положень статті 636 ЦК України договором на користь
третьої сторони є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок
на користь третьої сторони, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Виконання договору на користь третьої сторони може вимагати як особа, яка
уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо
інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 929 ЦК України за договором
транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату
і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання
визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Умови договору
транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на
встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом статей 11, 12 Закону України від 1 липня
2004 року №1955-ІV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі Закон
№1955-ІV) експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги
згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта,
погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. Клієнт
зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію
щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей,
умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором
своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, а також документи,
що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та
інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов
перевезення вантажу.
В силу статті 14 Закону №1955-ІV експедитор відповідає
перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування
у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом,
належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що
завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором
транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання
обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим
Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним
кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Як передбачено статтею 611 ЦК України у разі порушення
зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,
зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має
право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або
оспорювання. Кожна особа має право на
захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного
законодавства.
Одним із способів захисту цивільного права є
відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8
частини другої статті 16 ЦПК України).
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа
має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом
своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу частини третьої статті 12 ЦПК України кожна
сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона
посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,
встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку,
що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та
інших правочинів. Також права та обов`язки виникають внаслідок правопорушень
(деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування
завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці
збитки.
За своєю правовою природою договір транспортного
експедирування є двостороннім, оплатним і консенсуальним. Указаний договір може
бути укладений між сторонами (експедитором і замовником) у формі публічного
договору приєднання на користь третьої сторони (одержувача). При цьому
експедитор зобов`язаний організувати та виконати послугу з перевезення вантажу,
а замовник і одержувач оплатити та прийняти цю послугу. Водночас замовник
зобов`язаний надати експедитору необхідні інформацію та документи щодо вантажу,
а експедитор забезпечити схоронність і цілісність вантажу.
(!!!) За невиконання
зобов`язання за договором транспортного експедирування сторони несуть
цивільно-правову відповідальність згідно з укладеним ними договором, зокрема, у
виді відшкодування збитків і сплати неустойки.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах
змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та
допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний
надати належну оцінку цим доказам.
Указане в ЦПК України правило, за яким кожна сторона
зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень, діє, якщо матеріальним законом не передбачено перерозподіл
обов`язків доказування.
В силу частини шостої статті 10 Закону України від 12
травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» виконавець не несе
відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне
виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах,
якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії
непереборної сили.
Слід враховувати, що за умовами п.7.2.8 Публічного
договору експедитор не несе відповідальності за цілісність, збереженість
(схоронність) відправлення або його нестачу у випадку, якщо відправлення
передається одержувачу або відправнику в цілій/неушкодженій упаковці, а
також, якщо виявлені пошкодження упаковки не збігаються з пошкодженнями
відправлення.
Згідно з п.7.2.13 Публічного договору експедитор не
зобов`язаний здійснювати перевірку вмісту відправлення та відповідності
упаковки особливостям відправлення, вимогам чинного законодавства та
державним стандартам.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах
Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 749/105/17 та від 04 липня 2018 року у справі № 554/2756/16-ц.
З огляду на вказані приписи закону, на споживача
покладається обов`язок довести факти виникнення недоліку послуги (роботи) та
завдання йому шкоди. У свою чергу, тягар доказування причин виникнення
недоліку послуги (роботи) та відсутності вини виконавця покладається на
останнього.
Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі №907/603/17 зазначав, що
ст.924 ЦК передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за
втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів
транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й
ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При
цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Тобто відповідальність перевізника побудована за
принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й
ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи
усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника
вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари
й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при
прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом
(постанови Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №924/887/20, від 26.03.2018 у справі №910/5040/17).
Отже, законодавець покладає на перевізника обов'язок
доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за
незбереження вантажу (23 березня 2016 року Верховний Суд України справа № 6-2086цс15 (ЄДРСРУ № 56973878)).
Слід також вказати, що за втрату (пошкодження)
міжнародних поштових відправлень і посилок оператори поштового зв’язку несуть
відповідальність відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу та закону, за
невиплату міжнародних поштових переказів - відповідно до міжнародних договорів
України, які набрали чинності у встановленому порядку ( частина 3 статті 32
Закону України "Про поштовий зв'язок")
Відповідно до статті 5 Всесвітньої поштової конвенції поштове
відправлення належить відправнику доти, доки воно не видано законному адресату,
якщо тільки воно не було затримано відповідно до законодавства країни
відправлення або призначення та у випадку застосування статті 15.2.1.1 чи 15.3
згідно із законодавством транзитної країни.
При цьому, як встановлено статтями 23, 26 Всесвітньої
поштової конвенції, адресат має право на відшкодування розкраденого,
пошкодженого або втраченого рекомендованого відправлення, простої посилки
чи відправлення з оголошеною цінністю, якщо відправник відмовляться від своїх
прав письмово на користь адресата.
ВИСНОВОК: Для отримання компенсації отримувач (клієнт) повинен
зафіксувати відмову та скласти Акт з експедитором, а потім звернутися з
претензією до останнього, причому тягар доказування причин виникнення недоліку
послуги (роботи) та відсутності вини покладається на виконавця послуги.
Інші приклади судових рішень:
Хмельницький апеляційний суд, справа № 686/14836/24, провадження
№ 22-ц/4820/1993/24 від 18 листопада 2024 року;
Київський апеляційний суд, справа №752/9857/21, провадження №
22-ц/824/4310/2023 від 29 грудня 2023;
Полтавський апеляційний суд, справа №640/7404/18, номер
провадження 22-ц/814/43/19 від 11 лютого 2019 року;
Немає коментарів:
Дописати коментар