Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: дотримання податковим органом процедури
проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі
підстав для її проведення
04 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 400/12947/21,
адміністративне провадження № К/990/18093/24
(ЄДРСРУ № 123519782) досліджував питання щодо не зазначення в наказі
підстав для проведення фактичної податкової перевірки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції
України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК
України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного
провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших
об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється
контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання
обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій,
ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про
виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства
щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками
(найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований
статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження
платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України
фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його
заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом,
копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику,
або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до
початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких
підстав, зокрема:
- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в
установленому законодавством порядку інформації від державних органів або
органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником
податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи,
зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення
касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за
наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу
підакцизних товарів;
- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача),
оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків
установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій,
патентування або ліцензування;
- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в
установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог
законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування
спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання
спирту платниками податків, обладнання акцизних складів
витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення
функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2
статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим
органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання. Підставою для проведення
фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України
слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого
самоврядування інформації про можливі порушення платником податків
законодавства; 80.2.3 - письмове звернення покупця (споживача); 80.2.5 -
наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації
про можливі порушення платником податків законодавства.
У постановах від 05 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10
квітня 2020 року (справа №815/1978/18),
від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16),
від 05 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20
березня 2018 року (справа №820/4766/17)
Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає
альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть
застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому
законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства
в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту
платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками
та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері
виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері
виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є
самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу
проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності
та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про
порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту
покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм
законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної
перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених
законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на
відповідача.
При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з
якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні
перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового
кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому
законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині
виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв
та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків,
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або
рівномірами-лічильниками.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган,
окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу
України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у
контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить
про порушення платником податків відповідного законодавства.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2
статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної
перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК
України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її
проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати,
сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2
статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні
(окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення
перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді
нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох
фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки,
або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в
сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не
обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця
підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно
відповідати правовій нормі.
У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила
увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної
перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган
у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту
80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність
(отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити
документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку
інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної
перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні
про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2
статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо
підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2
статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією
нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із
посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це
відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому
відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати
мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК
України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки
надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та
відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має
бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед
резолютивною частиною наказу.
У постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у
справі №420/9909/23 правової
позиції, Судова палата звертає увагу, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80
Податкового кодексу України свідчить про те, що здебільшого підстави,
передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину
передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання
платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною
підставою для проведення перевірки.
В той же час в постанові Верховного Суду від 28 травня
2024 року у справі №280/1431/23,
судова палата звернула увагу на те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80
Податкового кодексу України встановлює дві передумови для призначення
фактичної перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2)
здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у
відповідній сфері.
Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80
Податкового кодексу України має істотну особливість у його застосуванні
порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме
лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу
України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом
інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього
пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі
підстави для проведення перевірки (20
листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
160/24369/23, адміністративне провадження № К/990/41784/24 (ЄДРСРУ № 123183850).
ВИСНОВОК: У разі, якщо наказ не відповідає вимогам щодо відображення у ньому
мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення
перевірки, такий наказ вважається оформленим з істотним порушенням вимог
чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ є протиправним, оскільки його
недоліки в розумінні статті 81 ПК України є настільки значущими, що ставлять
під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією
Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, від 28 травня
2024 року у справі №
280/1431/23.
P.s. Порушення контролюючим органом
вимог Податкового кодексу України щодо призначення та проведення перевірки
платника податків призводить до відсутності правових наслідків такої, а саме -
компетенції у податкового органу на прийняття акта індивідуальної дії
(податкового повідомлення-рішення), що унеможливлює перехід до суті покладених
в їх основу податкових правопорушень.
Наведене правозастосування
узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від
06.02.2018 (справа №802/1241/17-а),
від 21.02.2018 (справа №821/371/17)
від 01.08.2018 (справа №821/1667/16),
від 27.02.2020 (справа №
811/3206/15), від 04.09.2020 (справа №821/1274/18), від 21.02.2020 (справа №826/17123/18), від
22.09.2020 (справа №520/8836/18).
Матеріал по темі: «Фактичні (податкові) перевірки: конкретизація підстав для її проведення»
Теги:
налоговая проверка, податкова перевірка, наказ про проведення податкової
перевірки, не допуск проверяющего, приказ на проведение налоговой проверки,
оскарження наказу, направление, повідомлення платника податків, обжалование
приказа налоговой, ДПС, НУР, ППР, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар