Адвокат Морозов (судовий захист)
Визначення норм права, які підлягають застосуванню у спорі з іноземним
елементом при корпоративному спорі
10 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 911/266/22 (ЄДРСРУ № 119416876) досліджував питання щодо
визначення норм права, які підлягають застосуванню у спорі з іноземним
елементом при корпоративному спорі.
По-перше: Відповідно до ст.1 Закону "Про міжнародне
приватне право":
приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної
рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є
фізичні та юридичні особи;
іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що
регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає
за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною
особою;
- об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи
має місце на території іноземної держави;
колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає
застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.
Згідно з приписами ст.4 Закону "Про міжнародне приватне право"
право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним
елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими
положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних
договорів України. Якщо згідно з ч.1 цієї статті неможливо визначити право, що
підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із
приватноправовими відносинами. Визначене згідно з ч.1 цієї статті право, як
виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають
незначний зв`язок з визначеним правом і мають більш тісний зв`язок з іншим
правом. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір
права відповідно до ч.1 цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону "Про міжнародне приватне право"
особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої
вона є.
Згідно з ч.1 ст.25 зазначеного Закону особистим законом юридичної
особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для
цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична
особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За
відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право
держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
Частинами 1 та 3 ст.38 цього ж Закону передбачено, що право власності та
інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у
якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна
до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються
правом держави, у якій це майно знаходиться. Місцезнаходженням цінних паперів,
що існують в електронній формі, вважається держава місцезнаходження
професійного учасника ринків капіталу - депозитарної установи або особи, яка
провадить аналогічну діяльність у такій державі.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону "Про міжнародне приватне право"
право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до
державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно
зареєстровано.
ВИСНОВОК № 1: Якщо ТОВ має місцезнаходження в Україні та зареєстровано в ЄДР за законодавством
України, то до правовідносин зі збільшення статутного капіталу підлягає
застосуванню право України.
По – друге: Перед тим як застосувати норми іноземного права, суд має встановити їх
зміст. Порядок встановлення судом змісту норма права іноземної держави
визначено у ст.8 Закону "Про міжнародне приватне право". Зокрема
вказано, що при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган
встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою
застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення
змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в
установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших
компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити
експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи,
що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в
обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому
органу у встановленні змісту цих норм.
Тлумачення цієї норми надано у постанові Великої Палати Верховного суду у
справі №904/2104/19.
У цій постанові, зокрема, зазначено:
9.14. Зважаючи на обов`язок суду застосовувати норми іноземного права при
розгляді справ у правовідносинах з іноземним елементом, встановлення судом
змісту норм іноземного права здійснюється ex officio (за офіційним принципом).
Для реалізації цього обов`язку суд використовує такі способи здобуття
інформації про іноземне право: (1) власне з`ясування змісту іноземного права
суддею, у провадженні якого є справа; (2) використання експертних висновків;
(3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; (4) офіційний запит через
Міністерство юстиції України; (5) отримання довідок через систему правової
допомоги; (6) обмін правовою інформацією; (7) безпосередні зносини судів різних
держав та з іншими компетентними органами; (8) встановлення іноземного права сторонами
тощо…
9.15. Положеннями частини третьої статті 8 Закону №2709-IV сторонам надано
повноваження подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної
держави, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень,
іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Однак
законодавцем не визначено негативних наслідків для сторін, якщо ними не буде
надано таких документів.
9.16. Отже, встановлення змісту норм іноземного права, що підлягають
застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, є обов`язком суду,
який розглядає справу, в силу закону та здійснюється ex officio, тоді як
учасники справи, які зацікавлені у застосуванні судом норм права відповідної
іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення
змісту норм іноземного права шляхом подання суду документів, що підтверджують
зміст таких норм, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або
заперечень.
…9.44. Згідно з частиною другою статті 8 Закону №2709-IV суд вправі
залучити експертів при з`ясуванні змісту норм іноземної держави, а в силу
пункту 2 частини першої статті 108 ГПК України учасники справи мають право
подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного
права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою
застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
Отже, висновок експерта є допустимим способом здобуття судом інформації про
іноземні норми, які застосовуються до правовідносин з іноземним
елементом.
ВИСНОВОК № 2: Процедура
заміни директора, акціонера, оцінка дій директора Компанії нерезидента та
укладених ним правочинів на відповідність інтересам компанії має визначатися
відповідно до законодавства нерезидента.
Матеріал по темі: «Представництво іноземного резидента
на території України»
Немає коментарів:
Дописати коментар