Адвокат Морозов (судовий захист)
Можливість апеляційного оскарження заочного рішення
прокурором в інтересах держави в особі відповідача без подання заяви про
перегляд заочного рішення
03 червня 2024 року Верховний Суд у складі Об`єднаної
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 183/8338/21, провадження № 61-198сво24 (ЄДРСРУ
№ 119559285) досліджував питання чи допускається апеляційне оскарження заочного
рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача без подання заяви
про перегляд заочного рішення?
Європейський суд з прав людини зауважує, що
національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть
включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо
(VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його
ухвалив, за письмовою заявою відповідача (частина перша статті 284 ЦПК
України).
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення
без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку,
встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення
починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про
перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК
України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у
справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або)
обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої
інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Глава 8 «Заочний розгляд справи» ЦПК України
встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи,
ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також
скасування й оскарження цього рішення.
Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України
заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою
заявою відповідача.
У частинах другій та третій статті 288 ЦПК України
передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному
порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та
відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у
випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким
законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи
суспільних інтересах.
Згідно з частиною першою, четвертою статті 42 ЦПК
України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті
особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано
право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава
(стаття 48 ЦПК України).
Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає
підстави для висновку, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду
заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну
(перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При
цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення
заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть
участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив
питання про їх права та обов`язки. Такий висновок викладений, зокрема, у
постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/13894/14.
(!!!) Процесуальним
законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який
проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це
є лише його персоніфікованим правом.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного
Суду від 25 березня 2019 року у справі №462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019
року у справі № 308/8618/17 (провадження
№ 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від
08 квітня 2020 року у справі №
488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у
справі № 760/13894/14-ц (провадження
№ 61-19413св19).
У частині другій статті 19 Конституції України
визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 131-1
Конституції, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів
держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Представництво прокурором інтересів громадянина або
держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на
захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених
законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у
разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих
інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади,
орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції
якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого
органу (частини перша, третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У частині шостій статті 23 Закону України «Про
прокуратуру» передбачено, що під час здійснення представництва інтересів
громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому
процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1)
звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену
за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового
провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі,
порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді
справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у
випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати
участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій
прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;
7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами
виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії
документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
У визначених законом випадках прокурор звертається до
суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також
може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за
позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну,
касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або
виключними обставинами (частина третя статті 56 ЦПК України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах
держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає
порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом
підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина
четверта статті 56 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 49 ЦПК
України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та
обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися
від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати
позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2)
позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення
підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа
розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має
право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України
органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до
суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в
інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
ЄСПЛ зазначав, що одна лише участь («активна» чи
«пасивна») прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як
порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі Martinie v. France,
application no. 58675/00, 12.04.2006, § 53,). Оскільки прокурор, висловлюючи
думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може
створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі Kress v. France,
application no. 39594/98, 07.06.2001, § 81; рішення у справі F.W. v. France,
application no. 61517/00, 31.03.2005, § 27).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13
лютого 2019 року у справі №
826/13768/16 (провадження № 11-609апп18) зазначено, що: «у Рекомендації
Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про
роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві
закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери
кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і
функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні
кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту
інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для
виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином
розміщені й ефективні органи. Консультативна рада європейських прокурорів (далі
- КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13 липня 2005 року, у
Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права»
наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами
сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з
такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права,
прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша
сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень
(рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати
ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути
встановлений законом. Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі
державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої
Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, обов`язками та
повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є
представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та
основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому
обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають
завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї
Рекомендації). З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в
демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у
питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення
прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів
держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права
на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень».
Обміркувавши викладене та підстави передання справи на
розгляд Об`єднаної палати касаційний суд зауважує, що:
- участь прокурора в судовому процесі повинна бути виправданою та лише з підстав, передбачених законом;
- представництво інтересів прокурором в цивільному судочинстві слід відрізняти від інституту представництва, тому прокурор не може розглядатися як представник в контексті ситуації, яка описана у запиті, а виступає самостійним суб`єктом та діє на підставі статей 56-57 ЦПК України;
- у межах підстави участі прокурора у некримінальних провадженнях необхідно розрізняє дві складові: об`єктивну складову, що полягає у наявності порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави, і суб`єктну складову, що передбачає відсутність суб`єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов;
- у визначених законом випадках прокурор може за своєю ініціативою в інтересах держави в інтересах відповідача вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, зокрема, після ухвалення рішення судом першої інстанції;
- ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу може подати відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення;
- саме бездіяльність відповідача (неподання відзиву, неявка у судове засідання, неподання заяви про перегляд заочного рішення) і свідчать у своїй сукупності про бездіяльність органу державної влади, на який законом покладено обов`язок представлення інтересів держави у відповідних правовідносинах, що становить собою суб`єктивну складову підстави участі прокурора в цивільному судочинстві. Зважаючи на зазначене прокурор не зобов`язаний подавати у цьому разі заяву про перегляд заочного рішення, однак він наділений правом апеляційного оскарження;
- ЦПК України не передбачає такої форми участі прокурора у цивільному судочинстві, як подача заяви про перегляд заочного рішення. Апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача має відбуватися без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення до суду, що ухвалив таке рішення.
З урахуванням висновків, зроблених у цій постанові, Об`єднана палата відступає від висновку щодо застосування
норм права (статей 284, 287 ЦПК України) у подібних правовідносинах,
викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 202/3829/16-ц (провадження
№ 61-1930св23), від 21 червня 2023 року у справі № 175/3593/20 (провадження № 61-2785св23), від
15 серпня 2023 року у справі №
178/2124/21 (провадження № 61-7811св23), про те, що: «апеляційне
оскарження заочного рішення прокурором в інтересах відповідача без подання
заяви про перегляд заочного рішення не допускається.
ВИСНОВОК: ЦПК України не передбачає такої форми участі прокурора у цивільному
судочинстві, як подача заяви про перегляд заочного рішення. Апеляційне
оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі
відповідача має відбуватися без попереднього подання заяви про перегляд
заочного рішення до суду, що ухвалив таке рішення.
Матеріал по темі: «Наслідки пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення»
Теги: заочне рішення, перегляд судового рішення, залишення без розгляду, поновлення строків, заява про перегляд, апеляційне оскарження,
суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар