Поділ майна жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, але
між ними склалися усталені відносини що притаманні подружжю
27 квітня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 374/156/19,
провадження № 61-6562св22 (ЄДРСРУ № 110486253) досліджував питання щодо
особливостей поділу майна жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між
собою.
Згідно зі
статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не
перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними
за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності,
якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом
права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі
між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього
Кодексу.
Проживання
однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною
законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків,
зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна
таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові,
які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається
шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення
спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків (постанова Верховного
Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19
(провадження № 61-3071св21)).
Велика Палата
Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15 (провадження № 14-130цс19)
зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг
спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання.
Майно, набуте
під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому
шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:
1) майно
придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною
працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля,
унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в
майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства,
побуту та бюджету);
2) інше не
встановлено письмовою угодою між ними.
У зв`язку із
цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід
установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини
придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Аналогічний
висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015
року у справі № 6-1026цс15.
Відповідно до
пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною
власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте
нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку
спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали
їй, йому особисто.
Згідно зі
статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та
чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з
них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства,
догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що
кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є
об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, сімейне
законодавство встановлює презумпцію права спільної сумісної власності майна
подружжя, яка існує поки не спростована.
Презумпція
спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу,
може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового
режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому
порядку.
Тягар
доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на
того з подружжя, який її спростовує.
Розглядаючи
позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того,
що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише
майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону України «Про власність»,
стаття 22 КпШС України, який був чинним до 01 січня 2004 року), а й майно,
придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок
спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною
між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю
(стаття 17 «Про власність»), тощо.
З 1 січня 2004
року набрали чинності ЦК та СК України.
У частині
четвертій статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті
спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною
сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій
формі.
У статті 74 СК
України (в редакції, чинній станом на 01 січня 2004 року) передбачено, що якщо
жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між
собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві
спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між
ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та
чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8
цього Кодексу.
Відповідно до
статті 74 СК України (в редакції, чинній з 16 січня 2007 року) визначено, що
якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між
собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного
проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не
встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права
спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між
собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього
Кодексу.
Сім`ю складають
особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права
та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).
У постанові
Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі №
705/938/19 (провадження № 61-16263св20) вказано, що «у постанові Великої
Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №
554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що
«вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без
реєстрації шлюбу, суд має установити факти: 1) спільного проживання однією
сім`єю; 2) спільний побут; 3) взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК
України)».
Обов`язковою
умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних
шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність
спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного
користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт,
надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про
порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують
реальність сімейних відносин. Для встановлення факту проживання однією сім`єю
чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що
притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб
спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті
домогосподарства. Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в
одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним
для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та
витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у
жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які
можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених
між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування
місця і часу такого проживання (20 квітня 2023 року Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 738/1054/20, провадження № 61-7302св21 (ЄДРСРУ №
110453000).
Отже, майно,
набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у
зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності,
якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при
цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові
зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в
майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства,
побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв`язку з цим
суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, необхідно
встановити не лише 1) факт спільного проживання сторін у справі, а й 2) обставини
придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
ВИСНОВОК: Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної
власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було
набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому
правовий статус спільної власності подружжя.
Під час
застосування положень статті 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що
проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що
правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не
перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини,
що притаманні подружжю.
Матеріал по темі: «Самочинне будівництво при поділі майна подружжя»
Теги: шлюб, поділ майна, цивільний шлюб, гражданський брак, без реєстрації
шлюбу, раздел имущества, спільна сумісна власність, продавець,
покупатель, подружжя, нотаріус, оформлення угоди, распоряжение имуществом,
згода іншого із подружжя, відчуження, купівля-продаж, Верховний суд, судовий
захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар