05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 911/1278/20, провадження № 12-33гс22 (ЄДРСРУ №
110208958) досліджувала питання щодо моменту набуття права власності на
транспортний засіб.
За частиною другою статті 41 Основного Закону України «право приватної
власності набувається в порядку, визначеному законом». Конституційний Суд
України в цьому контексті зазначав: «Посутнє тлумачення … приписів Основного
Закону України дозволяє стверджувати, що юридичні інститути будь-якої країни
конституційної демократії не є підґрунтям для набуття права власності або права
добросовісного володіння внаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності,
оскільки подібне унормування суспільних відносин суперечило би конституційному
ладу, порушувало би публічний порядок та права власників і добросовісних
володільців, які є потерпілими від такої діяльності» (Рішення КС України від 30
червня 2022 року № 1-р/2022).
Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або
вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи
договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому
взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законними межами здійснення
цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим
законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не
суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для
встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано
юридичні засоби, що не є домірними (Рішення КС України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021).
Відповідно до приписів статті 328 ЦК України підставами виникнення
(набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти або
правовідносини. Традиційно підстави набуття права власності поділяють на
первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх
власників) і похідні (зміна власника). Розглядаючи спори про захист права
власності, набутого у похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність
наявності прав на відповідне майно в інших осіб.
Відповідно до Цивільного Кодексу України до первісних підстав набуття права
власності належать набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт
будівництва (стаття 331 ЦК України), переробка речі (стаття 332 ЦК України),
привласнення загальнодоступних дарів природи (стаття 333 ЦК України),
набувальна давність (стаття 344 ЦК України) та інші.
Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними
особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334 ЦК
України) та внаслідок правонаступництва (стаття 107 ЦК України). У похідних
способах набуття права власності на майно судам необхідно враховувати
вірогідність наявності на це майно прав інших осіб - невласників, наприклад,
іпотекодержателя, заставодержателя, орендаря, іншого суб`єкта обмеженого
речового права. Ці права зазвичай не повинні втрачатися при зміні власника
речі, яка переходить до нового власника, маючи обтяження. Фактично діє правило
римського права: «nemopotest pluraiura inrem» - «ніхто не може передати іншому
більше прав на річ, ніж має сам».
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний
розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не
суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник
зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може
використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян,
інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості
землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може
бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у
випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 ЦК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає
із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом
(частина друга статті 328 ЦК України).
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту
передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом
(частина перша статті 334 ЦК України). На відміну від нерухомого майна, ЦК
України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за
наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть
якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою виходячи з нормативного
регулювання (частина четверта статті 334 ЦК України).
Відповідно до статті 34 Закону № 3353-XII державна реєстрація транспортного
засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою
документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за
необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом
транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних
знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе
процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації
про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та
обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі
загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси,
мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та
напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та
мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем
транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положень ЦК України
про перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у
відповідних положеннях Закону № 3353-XII та прийнятих на його виконання
нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної
реєстрації окремих видів транспортних засобів.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 8 від 06 січня 2010 року
затверджено Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та
інших технологічних транспортних засобів. Відомчу реєстрацію та облік
транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі
загального користування, зокрема великотоннажних транспортних засобів та інших
технологічних транспортних засобів, здійснює центральний орган виконавчої
влади, що реалізує державну політику в сфері охорони праці - Державна служба
України з питань праці в особі його територіальних органів (пункт 1 Порядку).
Юридичні і фізичні особи, інші особи, які є власниками технологічних
транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або
уповноважені ними особи (власники) зобов`язані зареєструвати зазначені
транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших
законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на
територію України. У такий же строк власники зобов`язані перереєструвати
технологічні транспортні засоби у разі настання обставин, у зв`язку з якими
виникла потреба у внесенні змін у реєстраційні документи (пункт 6 Порядку № 8).
Технологічний транспортний засіб, що належить юридичній особі, реєструється за
місцем реєстрації органу управління юридичної особи. Допускається реєстрація
технологічного транспорту за місцем його експлуатації, у тому числі того, що
перебуває у постійному користуванні або оренді юридичної чи фізичної особи
(пункт 7 Порядку № 8). Експлуатація незареєстрованих технологічних транспортних
засобів забороняється (пункт 8 Порядку № 8).
Отже, як положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу
права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює
порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в
імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до
набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації.
Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного
транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування
рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача
відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору
відповідно до статтей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено
особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення
певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з подібним висновком,
викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в
якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України
«Про дорожній рух», суд зазначив: «…правовстановлюючим документом, який
підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного
засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами
проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише
підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного
державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте
як самостійний документ право власності у особи не породжує». Подібні правові
висновки щодо застосування положень статті 34 Закону № 3353-XII викладено
Верховним Судом також у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 910/11266/17, від 21 травня 2019 року у справі № 912/1426/18 та від 30 липня 2019 року у справі № 905/1053/18.
Нездійснення реєстрації (державної та/або відомчої) транспортного засобу не
є підставою для оспорювання права власності набувача, зокрема за
договором.
ВИСНОВОК: Правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що застосовуючи
положення статей 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух»,
слід вважати, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних
органах не впливає на набуття особою права власності на нього.
Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону
України «Про дорожній рух» викладено Верховним Судом також у постанові від
01.11.2022 у справі №911/1278/20.
P.s. З огляду на зазначене можна зробити і протилежний висновок:
«реєстрація транспортного засобу й внесення відомостей про автомобіль та його
власника до Єдиного державного реєстру МВС, як самостійний документ не
підтверджує право власності особи».
Матеріал по темі: «Момент виникнення у особи права
власності на транспортний засіб»
#реєстрація_авто, #мрео, #покупка_автомобіля, #письмовий_договір,
#момент_реєстрації, #документи_на_авто, #судова_практика, #Верховний_суд,
#Адвокат_Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар