Стягнення пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав
споживачів» після розірвання договору банківського вкладу
29 березня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 757/56446/20-ц,
провадження № 61-245св23 (ЄДРСРУ № 109911704) досліджував питання щодо
стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про
захист прав споживачів» після розірвання договору банківського вкладу.
У разі
порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,
зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше
майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником
зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми
несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення
виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється
договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).
Відповідно до
частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи -
споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
У статті 1
Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична
особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити
продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою
діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї
статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються,
виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга
- це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного
договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за
індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб
(пункт 17); виконавець- це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або
надає послуги (пункт 3).
Отже, Законом
України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини
за участі споживача.
Частиною п`ятою
статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі
коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання
послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість
виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у
розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено
законодавством.
Якщо вартість
роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в
розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Вкладник за
договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який
несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
У постанові
Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) викладено
правову позицію про те, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону
України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання
договірного зобов`язання на користь споживача, однак якщо між сторонами
припинено правовідносини з договорів банківського вкладу, то з часу такого
припинення частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не
розповсюджується на спірні правовідносини.
Відповідно до
частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання
сторін припиняються.
Тобто після
розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин
між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки
розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для
припинення зобов`язання.
Після
розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих
правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено
судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його
невиконання. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу пеня
відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав
споживачів» не нараховується.
ВИСНОВОК: Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує
споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів після
зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його
невиконання, а отже на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України
«Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті
10 цього Закону не нараховується.
Матеріал по
темі: «Стягнення неустойки передбаченої ч.5
ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів»»
Теги: депозит, проценти, вклад, стягнення вкладу, стягнення коштів,
проценти, захист прав споживачів, інфляційні втрати, банк, повернення коштів,
судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар