Верховний суд щодо особливостей користування жилим приміщенням осіб, які
вселилися до наймача
16 січня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 523/1756/20,
провадження № 61-9862св22 (ЄДРСРУ № 108423758) досліджував питання щодо права
користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача.
Частиною першою
статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава
створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати
його у власність або взяти в оренду.
Згідно зі
статтею 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) встановлено, що ніхто
не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві
користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених
законом.
Відповідно до
частин першої та другої статті 61 статей 64 та 65 ЖК України користування жилим
приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється
відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення
в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій
формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем
житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним
підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого
видано ордер.
Члени сім`ї
наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма
правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого
приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову
відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До
членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї
наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з
наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині
другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують
проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки,
як наймач і члени його сім`ї.
Наймач вправі в
установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають
разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей,
батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей
зазначеної згоди не потрібно. Особи, які вселилися в жиле приміщення як члени
сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування
жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його
сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим
приміщенням.
Відповідно до
частини першої, другої статті 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача
вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати
визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення
замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним
права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі
відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може
бути вирішено в судовому порядку.
Вирішуючи спори
про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд
повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема:
- чи була
письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача,
- чи
зареєстровані вони в даному жилому приміщенні,
- чи було це
приміщення постійним місцем їх проживання,
- чи вели вони
з наймачем спільне господарство, якою є тривалість часу їх проживання,
- чи не
обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають
з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Верховним Судом
України у постанові від 11 липня 2012 року у справі №
6-60цс12 сформульовано такі висновки: у осіб, які вселилися до наймача,
виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо
особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та
були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК
України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї
наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим
приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його
сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим
приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).
Водночас під
час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які
вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих
осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні,
наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між
згаданими особами, наймачем і членами сім`ї, які проживають з ним, певного
порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення
для справи, а саме:
- чи було це приміщення постійним місцем проживання
цих осіб,
- чи вели вони з наймачем спільне господарство,
тривалість часу їх проживання.
За змістом
статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим
приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому
жилому приміщенні.
Аналогічні
висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2020 року у справі
№205/6201/17, від 21 травня 2020 року справі
№ 199/91418/16-ц, від 18 травня 2022 року у
справі №463/2277/20-ц.
Оскільки
відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути
здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні
частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які
вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі
постійно проживають в квартирі разом з наймачем.
Такі висновки
зроблені Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2020 року у справі № 205/6201/17, від 18 травня 2022 року у справі № 463/2277/20-ц, від 23 вересня 2022 року у справі
№ 289/847/21 (ЄДРСРУ № 106506793).
У постанові від
29 вересня 2021 року у справі № 759/9229/19
(провадження № 61-11242св20) Верховний Суд за подібних фактичних обставин
справи зазначив, що належними та допустимими доказами для встановлення факту
спільного проживання є, зокрема, докази ведення спільного господарства,
наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність
взаємних прав та обов`язків, інших обставин, які засвідчують реальність
спільного проживання.
При цьому слід
мати на увазі, що особи, які вселились в квартиру з метою здійснення догляду
за хворими родичами, є тимчасовими мешканцями і самостійного права
користування житлом не набувають.
До такого
правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 липня 2020 року у
справі № 759/17953/15 (провадження №
61-18718св19) та від 04 листопада 2020 року у справі №
641/2970/17 (провадження № 61-3921св19).
ВИСНОВОК: Вселення та проживання в квартирі може бути здійснено
лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої
статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у
встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в
квартирі разом із наймачем.
Матеріал по
темі: «Виселення співмешканців з квартири
без надання іншого житла»
Теги: виселення з квартири, систематичне руйнування, порушення правил
співжиття, заходи впливу, 116 ЖК, виселення члена сімї, припинення шлюбу як
підстава для виселення, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар