Ієрархія нормативно-правових актів в сфері розміщення зовнішньої реклами та
відповідність останніх вимогам Конституції України
23 січня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 580/1526/20, адміністративні
провадження №К/9901/2185/21, №К/9901/12607/21 (ЄДРСРУ № 108540943) досліджував
питання щодо їєрархії нормативно-правових актів в сфері розміщення зовнішньої
реклами та відповідність останніх вимогам Конституції України.
Зовнішня
реклама є об`єктом благоустрою, відповідно у силу приписів статті 30 Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 16 Закону України «Про
рекламу» до компетенції органів місцевого самоврядування належить питання
регулювання правовідносин щодо розміщення зовнішньої реклами і законодавством
передбачено повноваження виконавчого комітету міської ради на прийняття
Порядку, який би врегульовував правовідносини з питань видачі дозволів на
розміщення зовнішньої реклами.
Цей висновок
узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від
19 квітня 2021 року у справі № 520/660/2020.
Відповідно до
положень Конституції України з урахуванням юридичних позицій Конституційного
Суду України щодо їх тлумачення, норм законодавства і процесуального закону дає
підстави стверджувати, що органи місцевого самоврядування, реалізуючи наявні у
них повноваження зобов`язані, дотримуючись принципу верховенства права і одного
з його елементів - принципу законності, діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, й
керуватись у своїй діяльності не тільки актами Кабінету Міністрів України, а й
Конституцією України та законами, які прийняті на її основі і повинні їй
відповідати, як актами вищої юридичної сили.
В силу положень
статті 8 Конституції України, які є нормами прямої дії, усі нормативно -
правові акти, у тому числі й нормативні акти органів місцевого самоврядування
локальної дії повинні прийматися на основі Конституції України і їй
відповідати.
За висновками
Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.02.2021 у справі
№420/3261/19, навіть дискреційні
повноваження суб`єкта владних повноважень обмежується принципом законності
(частина друга статті 19 Конституції України) і принципом верховенства права
(частина перша статті 8 Конституції України).
Верховенство
права визначено серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства
(пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України). Цей принцип
знайшов своє відображення, зокрема, у нормах частини першої статті 6 та частин
першої - третьої статті 7 цього Кодексу, згідно з якими суд, при вирішенні
справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема,
людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст
і спрямованість діяльності держави.
Суд вирішує
справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних
договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд
застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах
повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі
невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному
договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або
іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу,
або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний суд
підкреслює, що з урахуванням принципу верховенства права і визначених у частині
третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад
пріоритетності законів над підзаконними актами постанова Кабінету Міністрів
України від 29.12.2003 №2067 є актом вищої юридичної сили відносно
Порядку розміщення зовнішньої реклами.
Поряд із цим, і
Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»
також урегульовує спірні правовідносини та є актом вищої юридичної
сили як відносно Типових правил розміщення зовнішньої реклами, так і
Порядку розміщення зовнішньої реклами, а тому ці акти повинні відповідати
вказаному Закону та з ним узгоджуватись.
Верховний Суд
неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення
нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України,
незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони
чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного
Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть
застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від
12.03.2019 у справі №913/204/18, від
10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Ці висновки
щодо застосування норм права були використані й Великою Палатою Верховного Суду
в постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19.
Така ж правова
позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України,
зокрема у постанові від 10.02.2016 у справі №537/5837/14-а.
ВИСНОВОК: Тобто, невідповідність окремих приписів Порядку розміщення зовнішньої
реклами вимогам Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської
діяльності» як акту вищої юридичної сили, навіть за умови їх затвердження
відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які є чинними і не
оскаржувались, однак не відповідають закону, може зумовлювати наявність
передбачених частиною дев`ятою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства
України підстав для визнання їх протиправними у судовому порядку.
Матеріал по
темі: «Визначення порядку здійснення
демонтажу рекламних конструкцій»
Теги: зовнішня реклама, демонтаж, демонтаж рекламних засобів, порядок
демонтажу, реклама на транспорті, дозвіл, розміщення зовнішньої реклами,
продовження дозволу, переоформлення, отримання погоджень, типові правила,
КМУ2067, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар