Верховний суд:
процесуальним законом не віднесено до обов`язкових підстав для скасування
судового рішення порушення норм процесуального права щодо строків звернення до
суду
23
лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
420/1927/20, адміністративне провадження № К/9901/1544/21 (ЄДРСРУ №
95076309) досліджував питання щодо скасування судового рішення з підстав
пропущення процесуальних строків.
Необхідно
наголосити, що процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного
судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків
на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному
судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного
процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені
юридичні наслідки.
Строки
звернення до суду визначені ст. 122 КАС України.
При
цьому встановлення наявності або відсутності факту порушеного права
здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до
суду або у випадку пропуску строку з поважних причин, що
узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеній у постанові від
12.09.2019 №826/3318/17.
Відповідно
до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного
суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно
з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом
прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо
не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За
змістом ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення
строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку
звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві,
визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом
десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою
про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші
підстави для поновлення строку.
Поважними
причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не
залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи
труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними
доказами.
У
рішенні від 13.09.2006 по справі №6-26370кс04
та постанові від 30.09.2015 по справі №21-2231а15
Верховний Суд України зазначив, що поважними причинами пропуску строку позовної
давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає
неможливим або утрудненим. Питання про поважність причин пропуску
процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному
випадку. Суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише
зазначити "визнати поважними причини пропуску процесуальних строків".
Відповідно,
чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та
інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку
адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене
досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки
обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З
урахуванням положень ст.ст. 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин
пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Правовий
інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого
порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи
критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри
визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або
непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Ці
причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами,
коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право,
ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і
через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші
подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого
способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через
зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та
послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом
свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх
юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином
певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у
причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка
суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані
вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічний
підхід застосовано в постанові Великої палати Верховного суду від
20.11.2019 у справі № 9901/405/19.
Разом
з цим, строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до
розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується
для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також
періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню, що узгоджується з
правовою позицією Верховного Суду зазначеній у постанові від 29.11.2019 справа №607/1402/16-а.
ВИСНОВОК: Процесуальним законом не віднесено до
обов`язкових підстав для скасування судового рішення порушення норм
процесуального права щодо строків звернення до суду
Матеріал
по темі: «Поновлення процесуальних строків на відкриття апеляційного провадження»
Теги:
строки, процесуальні строки, строки звернення до суду, пропуск строків, срок,
скасування судового рішення, пропущення строків, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар