Методи судового контролю
за виконанням судового рішення з боку органу державної влади
11
лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
420/5234/19, адміністративне провадження № К/9901/9935/20 (ЄДРСРУ №
94840097) досліджував питання щодо методів судового контролю за виконанням
судового рішення з боку органу державної влади.
Відповідно
до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке
належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання
судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому
Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»
(далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно
з положеннями частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження,
як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших
органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб,
визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та
інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах
повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими
актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також
рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно
з частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний
вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень,
неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз
вищезазначених законодавчих норм свідчить про те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних
повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого
судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду
здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Подібна
правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16
січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а,
16 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17
та Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 520/11829/17, у постанові від 21 серпня 2019
року у справі №295/13613/16-а, від 20 лютого
2019 року у справі №806/2143/15 та від 03
квітня 2019 року у справі №820/4261/18.
У
зв`язку із вказаним, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи
бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не
вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не
розглядаються.
Аналогічна
правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у
справі №522/10140/17.
Втім
статтею 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за
виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать:
зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового
рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно
до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено
постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання
протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних
повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав
позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже,
процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в
адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно
вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення
суду.
Верховний
Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а
звернув увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті
забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є
саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та
обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта
владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі.
При
цьому, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення
належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування
загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання
позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку,
передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого
позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею
129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до
виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом
порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
(!!!) Отже, судове рішення виконується безпосередньо
і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових
судових рішень.
Такий
порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на
виконання судового рішення є більш оптимальним для особи, яка вважає що її
права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС
України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень,
дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом
протягом 10 днів, з дня її отримання.
За
приписами частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення
заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити
окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для
вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у
разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для
розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи
бездіяльність яких визнаються протиправними.
Слід
також врахувати і те, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку
судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1
Конституції України.
У
разі якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на
виконання вже прийнятого судового рішення порушувалися його права, свободи чи
інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із
заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача
(тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий
адміністративний позов.
Відтак,
вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних
повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового
рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
ВИСНОВОК: При розгляді позовних вимог позивача стосовно
невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати
виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки
виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження,
однак може здійснювати відповідний судовий контроль в порядку статті 383 КАС
України.
Матеріал по темі: «Судовий контроль за виконанням судового рішення: оскарження відмови»
Немає коментарів:
Дописати коментар