Часто-густо відшкодування вкладу з
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є неможливим, оскільки правочин, в тому
числі договір банківського рахунку та операція з перерахування грошових коштів
на рахунок, наказом адміністрації банку визнані нікчемними.
З метою виявлення нікчемних правочинів (у тому числі
договорів) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на
тимчасову адміністрацію/ліквідацію в неплатоспроможному банку відповідно до
частини третьої статті 36, пункту 4 частини другої статті 37, статті 38, пункту
4 частини третьої статті 41, частини шостої статті 41-1 Закону України «Про
систему гарантування вкладів фізичних осіб» розроблено Рішення від 26.05.2016
р. № 826, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 червня 2016
р. за № 863/28993 «Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі
договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних
осіб у разі їх виявлення».
Відповідно до ч. 5 розділу 2 Рішення перевірка правочинів
(договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення
Фондом тимчасової адміністрації банку.
Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє
протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину
(договору) та у разі потреби - правоохоронні органи.
У листі сторонам нікчемного правочину (договору)
обов'язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину
(норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності (ч.
8 розділу 2 Рішення).
Між тим, законність та наслідки прийняття такого рішення
щодо нікчемності правочину саме комісією у період тимчасової адміністрації
банку, викликає небезпідставні сумніви.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 215
Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в
момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами
першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним
є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого
правочину недійсним судом не вимагається.
ВАЖЛИВО: Однак, цивілістичне розуміння правочину побудоване
на презумпції його правомірності (ст. 204 ЦК України).
Абзацом третім пункту 8 постанови Пленуму Верхового Суду
України від 06.11.2009 N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про
визнання правочинів недійсними» встановлено зокрема, що не є укладеними
правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови,
необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору;
не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо
відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача
тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у
разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання
правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до
правочину, який не вчинено.
Так, 29.06.2017 р. в рамках справи №
К/800/31254/15 (ЄДРСРУ № 67553616) Вищий
адміністративний суд України вказав, що відповідно до статті 19 Конституції
України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування
системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами
встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та
визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду
відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на
день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону Фонд не
відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у
розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним)
сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була
членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної
комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним
банком України рішення про віднесення такого банку до категорії
неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка
надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт
оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення
ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня
прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до
категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником
істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній
основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних
умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом
у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення
виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня
виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за
вкладами у банківських металах.
ВАЖЛИВО: З аналізу вказаних норм вбачається, що уповноважена
особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена
повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на
відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних
осіб, з урахуванням обставини, передбаченої частиною другою статті 26 Закону
України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Повноваження уповноваженої особи Фонду передбачені статтею
37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з частинами першою та другою зазначеної норми
Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону
і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право вчиняти
будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління
і органів контролю банку.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про
систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової
адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку
правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом
одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет
виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав,
визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку
є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на
себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення
відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня
визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він
став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими
кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження
чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив
результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних
(якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів,
послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в
майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв
майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів
банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання
(застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення
виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій
відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6)
банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг
(пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми
документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких
передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам
переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми
документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною
особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України
(частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів
фізичних осіб»).
Відповідно до частини п'ятої статті 38 цього ж Закону у
разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину
на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор
зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а
у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у
грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення
правочину.
В рамках даної справи позивачем не надано доказів
оскарження наказу про визнання правочинів нікчемними, однак, колегія вказує що
відповідачем не надано доказів наявності підстав, які наведені у статті 38
Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання
нікчемним правочину у випадку, який розглядається.
Так, у частині першій статті 203 Цивільного кодексу
України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим
актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його
моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу
України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був
спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,
знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної
Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу
України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За правилами частини третьої цієї ж статті у разі
недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і
суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний
недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у
обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за
рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання
правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід
держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за
правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або
належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід
держави.
Разом із тим
банком не наведено, а судами не встановлено доказів наявності підстав для
визнання нікчемним договору банківського вкладу у досліджуваному випадку;
відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є
таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних
прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228
Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання
вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним
засадам вирішується виключно судом.
Судового рішення про визнання недійсним договору
банківського вкладу позивача, як і судового рішення за результатами розгляду
матеріалів кримінального провадження, відповідачами не надано.
За таких обставин твердження уповноваженої особи Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку щодо нікчемності
договору банківського вкладу є
припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому
законом порядку.
Більше того, суд вказав що саме перевірка на відповідність
законодавству спірного наказу є ключовою у вирішенні цього спору.
Аналогічною є ухвала ВАСУ від 29.06.2017 р. у справі №
К/800/21889/16 (ЄДРСРУ №
67553102) та постанова від 22.06.2017 р. у справі №К/800/11078/16,
(ЄДРСРУ № 67553146) де серед іншого зазначено, що доказів на підтвердження
нікчемності зазначеного правочину (спрямованості його на порушення прав та
свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) уповноваженою особою
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку не
наведено, оскільки
умови договору банківського вкладу (депозиту) є типовими, та
з них не вбачається, які саме пільги або переваги отримав (міг би отримати)
позивач.
«для визнання договору нікчемним, а саме - про укладення
банком правочину (у тому числі договору), умови якого передбачають платіж чи
передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них
законодавством чи внутрішніми документами банку.
Обставин, які б беззаперечно свідчили про наявність
причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим правочином та настанням негативних
для банку наслідків, що являються підставами для визнання такого правочину
нікчемним, по справі не встановлено» (Ухвала ВАСУ від 27.06.2017р. у справі №
К/800/10360/16, ЄДРСРУ № 67528661).
«рішення Національного банку України про віднесення банку
до категорії проблемних є банківською таємницею, при цьому банк має вживати
всіх передбачених законом заходів для її збереження, а коло осіб, яким можливе
надання такої інформації, обмежене, і клієнти банку до кола таких осіб не
входять.
Отже, позивач, як клієнт банку, на момент укладення
договору не міг знати про встановлення обмежень щодо здійснення банком операцій
із залучення вкладів. При цьому укладення
договору у період дії таких обмежень не може свідчити про намір позивача
отримати переваги, прямо не встановлені для нього законом»
(Ухвала ВАСУ від 22.06.2017 р. у справі № К/800/18421/16, ЄДРСРУ
№ 67482634).
« посилання банку відповідно до постанови Правління НБУ
від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ було заборонено здійснювати проведення
будь-яких операцій за чинними договорами, які призводять до збільшення
гарантованої суми до відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних
осіб, то позивач не знав та не зобов'язаний був знати про таку заборону при
укладенні ним відповідного договору.
Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відзначено, що вказана постанова Правління НБУ
стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не
його клієнтів, при цьому не забороняє здійснювати залучення
коштів від фізичних осіб» (Ухвала ВАСУ від 22.06.2017р. у справі №
К/800/10962/16, ЄДРСРУ №
67553570).
ВИСНОВОК: з огляду на судову практику вищих судових інстанції,
оскарження наказу Уповноваженої особи Фонду (комісії) щодо визнання договору
банківського вкладу (депозиту) нікчемним вбачається доцільним та таким, що є
дієвим способом захисту порушеного та/або оспорюваного права вкладника.
Теги: ФГВФО, ФГВФЛ, фонд гарантирования, банк, депозит,
деньги, гроші, тимчасова адміністрація, кредит, временная администрация,
стягнення з банку, НБУ, фонд гарантирования вкладов, гарант, Верховний суд,
судова практика, ВССУ, защита, юрист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар