Нарахування та виплата заробітної плати за час вимушеного прогулу

Адвокат Морозов (судовий захист)

Виплата різниці в окладі в умовах неповного робочого часу при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою за час вимушеного прогулу.

12.07.2017 р. Верховним судом України в рамках справи № 6-2470цс16 досліджувалось питання щодо можливості виплати працівнику різниці в окладі в умовах неповного робочого часу за фактичний час вимушеного прогулу.

Суд вказав, що статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: 1) звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); 2) у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); 3) у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

У частині другій зазначеної статті визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

ВАЖЛИВО: Якщо колишні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Разом з тим статтею 32 КЗпП України врегульовано питання переведення працівника на іншу роботу та зміну істотних умов праці.

Так, згідно із частинами третьою, четвертою цієї статті у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

ВИСНОВОК: Аналіз зазначених правових норм дозволяє дійти висновку про те, що положення статті 235 КЗпП України передбачають виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у визначених цією статтею випадках, перелік яких є вичерпним і не передбачає виплати різниці в заробітку в разі зміни істотних умов праці, зокрема встановлення неповного робочого часу при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року у справі № 6-2261цс16.