Верховний суд: транспортний засіб, що не рухається, не може розглядатися як
об`єкт, який є джерелом підвищеної небезпеки
Верховний Суд у складі колегії суддів
Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про
наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю
відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних
правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у
складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21
серпня 2019 року у справі № 308/3620/15-ц
(ЄДРСРУ № 83821077)
Необхідність відступлення від висновку
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній
постанові, викликана тим, що при вирішенні аналогічного спору колегія суддів
Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
застосувала до спірних правовідносин статтю 1187 ЦК України як підставу для
відшкодування заподіяної шкоди власнику транспортного засобу, який було
пошкоджено загоранням іншого транспортного засобу, за відсутністю вини
особи - володільця транспортного засобу, на якому виникла пожежа.
Так, майнова шкода, завдана неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або
юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою,
яка її завдала (ч. 1ст. 1166 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 1187 ЦК України,
джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних
засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням
хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин,
утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що
створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших
осіб.
Згідно із ч. 5 ст. 1187 ЦК України,
особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає
за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок
непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК
України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає
відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати
завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були
неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина
зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, -
незалежно від наявності вини.
Згідно Закону України «Про дорожній
рух» власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов`язані забезпечувати своєчасне і в
повному обсязі проведення робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту
згідно з нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних
засобів.
ВИСНОВОК (до моменту відступу від правової
позиції): Отже, внаслідок бездіяльності відповідача, що проявлялася в неналежному
утриманні та зберіганні автомобіля, який перебував у його користуванні, було
спричинено шкоду автомобілю позивача, і між такою бездіяльністю та спричиненою
шкодою існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. Доведення наявності
вини в даному випадку не є необхідним.
Такий висновок відповідає правовій
позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду України від
05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц.
Втім, 29 червня 2022 року Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 214/7462/20,
провадження № 61-21130св21 (ЄДРСРУ № 105056384) вказав наступне.
В пунктах 2, 4 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 роз`яснено, що розглядаючи
позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна
особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає
відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії
останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний
зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела
підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Джерелом підвищеної
небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює
підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею
людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню
предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого
призначення, які мають такі ж властивості.
Оскільки стаття 1187 ЦК України не
містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної
небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин
або інших об`єктів, що використовуються у процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної
небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих
властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди
через неможливість повного контролю за вказаними об`єктами з боку людей.
Цивільно-правова відповідальність за
шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її
цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим
призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей
об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання
шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода
відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК України,
особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля,
що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).
Враховуючи викладене, транспортний засіб, що не рухається, не
може розглядатися як об`єкт, який є джерелом підвищеної небезпеки.
Отже, якщо загорання сталося в
автомобілях, які не рухалися, то їх не можна вважати джерелом підвищеної
небезпеки. Тому для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді
відшкодування шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного
правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між
протиправною поведінкою та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих
елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Таким чином, Верховний Суд у складі
колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за
необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних
правовідносинах (статті 1187 ЦК України), викладеного в постанові Верховного
Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 21 серпня 2019 року у справі № 308/3620/15-ц.
На думку дописувача, вказана позиція
Суду підлягає детальній та всебічній проработці, адже якщо власник
(користувач), наприклад: не зробив вчасно ТО, не поставив ручні гальма на
схилі, не закрив кришку бензобаку, зробив самовільне переобладнання технічної
(електричної) частини авто і т.і., тобто не дотримався відповідних стандартів
або грубо порушив нормативи встановлені виробниками відповідних транспортних
засобів, то і відповідальність повинна лежати на останньому, інакше шкоду, яку
можливо спричинить «технічно несправний автомобіль» (як в описаних судових
справах – загорання) буде нікому відшкодовувати!
Матеріал по темі: «Відповідальність страховика за шкоду спричиненою ДТП»
#ДТП,
#дорожньо_транспортна_пригода, #возмещение, #взыскание, #ответственность,
#страховка, #договір_страхування, #загорання, #страховщик, #полис, #КАСКО,
#договор, #регресс, #суброгация, #суд, #защита, #позов, #иск, #обжалование,
#выплаты, #страховой_случай, #франшиза, #Адвокат_Морозов
