Адвокат Морозов (судебная защита)
Поручитель не може
розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих
правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав
споживачів».
27.04.2017 р. Верховний суд Украъни вирішуючи справу № 6-1153цс16 дослідив питання щодо неоднакове застосування судом
касаційної інстанції статей 1, 2, 6 Закону України «Про третейські суди»,
статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині поширення дії
вказаних законодавчих актів на поручителя.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні
судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України виходила з нижчевикладеного.
У договорі поруки сторонами було передбачено, що всі
спори, які виникають за цим договором між сторонами, розглядаються в Постійно
діючому третейському суді згідно з його Регламентом.
(!!!) Відповідно до статті 17 ЦПК
України сторони мають право передати спір на розгляд третейському суду,
крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про третейські
суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який
спір, що виникає із цивільних та господарських правовідносин, крім випадків,
передбачених законом.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону
України «Про третейські суди» (пункт 14 цієї статті доповнено згідно із Законом
№ 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим
Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та
господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту
прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
У преамбулі Закону України «Про захист прав
споживачів» зазначено, що він регулює відносини між споживачами товарів,
робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і
надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також
визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері
захисту прав споживачів.
Згідно з пунктом 22 цього Закону споживачем є
фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи
замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з
підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10
листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням
громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень
пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої
статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з
положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист
прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на
правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про
надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання
такого договору.
ВАЖЛИВО: Системний аналіз зазначених норм права дає підстави
вважати, що третейські суди можуть розглядати будь-які спори, за винятком
зокрема тих, які випливають з договору споживчого кредиту і за своїм змістом
пов’язані із захистом прав споживачів банківських послуг.
Віднесення правовідносин до того чи іншого виду в теорії
цивільного права відбувається за ознаками суб’єктів цих правовідносин та
змісту цих правовідносин.
Суб’єктами правовідносин споживчого кредитування є
споживач послуг з надання кредиту та банк.
Разом з тим порука є способом забезпечення зобов’язань
боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що
виникають з кредитного договору.
Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем
послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю
забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто
споживача.
Договір поруки не є договором на придбання, замовлення,
використання продукції для особистих потреб, не пов’язаних з підприємницькою
діяльністю, виконанням обов’язку найманого працівника, або як договір про намір
здійснити такі дії.
ВИСНОВОК: Отже, поручитель не може розглядатись
у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на
нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного
суду України від 19.01.2016 року у справі №
6-2767ц15 (ЄДРСРУ
№ 55283071).
Теги: поручитель, порука, поручитель не
є споживачем, споживач послуг банку, про захист прав споживачів, споживчий
кредит, кредит, поручительство, судебная практика, Адвокат Морозов
