Порядок виконання судового рішення про витребування у боржника нерухомого
майна і передача його стягувачу
28 жовтня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справ № 754/4245/18,
провадження № 61-6177св22 (ЄДРСРУ № 107050434) та №
487/10131/14-ц, провадження № 61-1468св22 (ЄДРСРУ № 107050435)
досліджував питання щодо порядку виконання судового рішення про витребування у
боржника нерухомого майна і передача його стягувачу.
Статтями 129,
1291 Конституції України передбачено, що обов`язковість судового рішення
належить до основних засад судочинства.
Вказані
конституційні положення знайшли свою реалізацію у ЦПК України, а також Законі
України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частиною першою статті 18 ЦПК
України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій
і статус суддів» зокрема передбачено, що судові рішення, які набрали законної
сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами
місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і
юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках,
встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана
Верховною Радою України, - і за її межами.
Суди,
здійснюючи відповідний контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби,
сприяють реалізації принципу обов`язковості судового рішення.
Згідно зі
статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як
завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та
рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому
Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться
на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією
України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами,
прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до
цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до
статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень
покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у
передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та
організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб,
які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Положеннями
статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами
примусового виконання рішень, серед іншого, є вилучення в боржника і передача
стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
В силу частини
першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець
зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового
виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти
виконавчі дії.
Відповідно до
частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час
виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому
документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу,
про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий
стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення,
що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення
факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає
виконавчий документ стягувачу.
У спорах про
витребування й повернення майна, якщо за результатами вирішення спору шляхом
задоволення позову відбувається зміна належності спірного майна (зміна
власника), то ці вимоги мають вартісний, грошовий вираз і носять характер
майнового спору (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 905/98/20).
У разі
задоволення позову про витребування нерухомого майна з чужого незаконного
володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує
відповідача повернути це майно власникові (пункт 116 постанови Великої
Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
У постановах
від 30 травня 2018 року та від 14 січня 2020 року у справі № 2-690/11, від 13 листопада 2019 року у справі № 314/738/15-ц, Верховний Суд дійшов висновку, що судове
рішення про витребування нерухомого майна повинно виконуватись державним
виконавцем в порядку пункту 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону
України «Про виконавче провадження».
При цьому
поняття «витребування» відповідає поняттю
«вилучення та передача предметів», вказаному у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про
виконавче провадження» у переліку заходів примусового виконання рішення.
Згідно із
висновками Верховного Суду у постановах від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13 та від 08 червня 2022 року в справі № 369/13690/20 (ЄДРСРУ № 104728428) рішення про
витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає
примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України «Про
виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу
предметів, вказаних у рішенні. Зазначення у судовому рішенні (виконавчому
листі) про витребування майна та зобов`язання передати його власнику, не може
свідчити що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру,
оскільки його виконання передбачає вчинення виконавцем дій щодо вилучення
майна у боржника і передачі його стягувачу, а не обмежується лише діями
виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.
Окрім цього,
відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена
постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16
рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння
передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно.
Згідно з п. п.
1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою
фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень
таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових
прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина
державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання
відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження
Відповідно до
ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться за
заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з
урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім
випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону.
Згідно з ч. 1
ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав
становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2)
суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та
міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві
та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме
майно.
Державним
реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство,
відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України,
та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2)
нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким
виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень
відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Зазначення у
судовому рішенні (виконавчому листі) про задоволення вимог про витребування
майна передбачає, зокрема, вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо
вилучення такого майна у боржника та передачу його стягувачу (05 жовтня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках
справи № 14/5026/1020/2011 (ЄДРСРУ №
106950897).
ВИСНОВОК: Таким чином, рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого
незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому
статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом вилучення
майна у боржника, передачі його стягувачу та складення відповідного акту,
а за відсутності таких дій закінчення виконавчого провадження у зв`язку із
фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт
9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») буде
передчасним.
Матеріал по
темі: «Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим
особам»
Теги: витребування нерухомого майна, примусове виконання, судове рішення,
передача стягувачу нерухомості, акт приймання, виконавче провадження, державна
реєстрація, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
