Адвокат Морозов (судебная защита)
Умови відповідно до яких, контролюючому органу надається
право на проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків.
Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України
визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 та пп. 75.1 ст.
75 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити
перевірки платників податків, зокрема, документальні планові виїзні
перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок проведення документальних планових перевірок
регламентовано ст. 77 Податкового кодексу України.
ВАЖЛИВО: Зокрема, згідно п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України
про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником
або уповноваженою особою) органу державної податкової служби приймається
рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки
платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10
календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку
або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу
про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із
зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що
право на проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків
надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної
перевірки, а саме не пізніше ніж за 10 календарних днів, було надіслано
рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручено під розписку
копію наказу про проведення зазначеної перевірки та письмового повідомлення про
дату початку та місце проведення такої перевірки.
Положення Податкового кодексу України окремо не містять
порядку та визначення початку перебігу та закінчення терміну, встановленого ч.6
ст.346 Митного кодексу України та п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України. При
цьому, п.5.3 ст.5 Податкового кодексу України встановлено, що інші терміни, що
застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у
значенні, встановленому іншими законами.
Між тим загальні правила обчислення строків визначені в
Цивільному кодексі України.
Отже, порядок початку перебігу терміну та порядок вчинення
дій в останній день строку (процесуальні строки) повинен визначатись іншими
діючими Законами України, в тому числі вказаними вище.
В силу вимог ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком
є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має
юридичне значення.
Згідно з ст.253 Цивільного кодексу України перебіг
строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або
настання події, з якою пов'язано його початок.
Також Європейська конвенція про обчислення строків від
16.05.1972 року № ETS-076 застосовується до обчислення строків у цивільних,
комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких
справ, якщо такі строки встановлені, зокрема, законом.
Згідно статті 2 Конвенції для цілей цієї Конвенції термін
"dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а
термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.
Таким чином, враховуючи вищезазначене колегія суддів
ВАСУ погоджується з висновком суду нижчої інстанції, що перевірка не
могла бути розпочата в останній день 10-денного строку, а з
урахуванням дати видання наказу та відправлення копії наказу про проведення
перевірки така перевірка могла бути розпочата не раніше закінчення 10-ти
денного строку, а отже контролюючий орган вже діяв всупереч приписам п. 77.4
ст. 77 Податкового кодексу України, оскільки ним не було дотримано 10-денного
строку для повідомлення позивача про проведення перевірки.
Отже, обґрунтованим є висновок суду, що оскаржуваний
наказу є незаконним та підлягає скасуванню, а дії посадових ДФС по проведенню
перевірки, на підставі вказаного наказу, є, відповідно, протиправними (Ухвала ВАСУ від 08 червня 2017 р.
у справі № К/800/24307/16, ЄДРСРУ № 67035533).
Пунктами 77.6, 77.7 ст. 77 Податкового кодексу України
встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення
документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81
цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку,
передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної
планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
У відповідності до п. 81.1, п. 81.2 ст. 81 Податкового
кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до
проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності
підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення
або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому
зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу
про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта
(прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи Увид (документальна
планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість
перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме
перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності
підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений
печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому
зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та
реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника
податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці -
адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна
планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки,
визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності,
який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності
підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення
печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні
на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків
(його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або
особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або
пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог,
встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення
посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної
виїзної або фактичної перевірки. (Ухвала ВАСУ від 19 липня 2016 у
справі № К/800/177/16, ЄДРСРУ № 59082063).
ВИСНОВОК: Право на проведення документальної планової перевірки
платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10
календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку
або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу
про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із
зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Законодавцем визначено два шляхи (варіанти) повідомлення
платника податку про проведення документальної планової перевірки, а
саме: 1) або шляхом вручення йому під розписку копії наказу про
проведення документальної планової перевірки та письмового повідомлення із
зазначенням дати початку проведення такої перевірки; 2) або шляхом надіслання
йому копії наказу про проведення документальної планової перевірки та
письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки
рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Теги: податкові спори, податкові перевірки, мараторій на
проведення перевірок, налоговые споры,
обжалование налоговых решений, фискальные органы, ГНИ, налоговая, судебная
практика, Адвокат Морозов
