Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: правова можливість укладання договору
позики в USDТ (криптовалюті)
05 серпня 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 721/747/24, провадження №
61-2200св26 (ЄДРСРУ № 138787729) досліджував питання щодо правовідносин сторін,
які випливають із договору позики в криптовалюті.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є
домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в
укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з
урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв
ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України за своєю
правовою природою договір є правочином. Водночас договір є й основною підставою
виникнення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 526 ЦК України зазначено, що
зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
(стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики
одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові)
грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник
зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму
позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір
позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених
родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики
укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів
перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від
суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути
представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання
йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія
особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та
обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми
(договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК
України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його
зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими
обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій
формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У спірному договорі визначено предмет позики в USDТ
(криптовалюта), дол. США, із зазначенням його гривневого еквіваленту за курсом
Національного банку України.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може
використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За частинами першою, третьою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має
бути виконане у гривнях; використання
іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за
зобов`язаннями допускається у
випадках, порядку та на умовах, установлених законом.
Отже, цивільне законодавство не
забороняє визначати грошове зобов`язання в іноземній валюті та, у
передбачених законом випадках, присуджувати до стягнення борг у валюті (02 вересня 2026 року Верховний
Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи №
568/525/15, провадження № 61-7937св26 (ЄДРСРУ
№ 139404329).
Сторони можуть
визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частина друга статті 524 ЦК України). Якщо в зобов`язанні визначено
грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях,
визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший
порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим
нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики
одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові)
грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник
зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму
позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики
є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими
ознаками.
У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження
№ 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборони на
виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у
договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання у позику іноземної
валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором,
повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж
суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і
виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному
законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової
суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК
України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з
боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті,
яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в
національній валюті України.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного
Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження №14-360цс19).
Водночас при стягненні судом заборгованості в
еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому
рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що
підлягає сплаті у, гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на
момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення
(постанова ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі №500/5194/16 (провадження
№14- 81цс24), ЄДРСРУ № 122118320).
ВИСНОВОК: Діюче законодавство передбачає, що сторони можуть визначити грошовий
еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а суд має право ухвалити рішення
про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
Матеріал по темі: «Стягнення суми позики вираженої в іноземній валюті у гривневому еквіваленті»
Теги: долар США, USDТ, криптовалюта,
виконавче провадження, исполнительное производство, госисполнитель, державний
виконавець, оскарження постанови, ВДВС, ОГИС, іноземна валюта, гривна,
примусовий порядок, судовий захист, Адвокат Морозов
