Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: правові наслідки виходу за межі предмету камеральної
перевірки у податкових спорах.
15 червня 2018 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 817/98/16, адміністративне провадження
№К/9901/19536/18 (ЄДРСРУ № 74718270) досліджував питання настання
правових наслідків податкової камеральної перевірки в разі виходу за її межі.
Суд вказав, що відповідно до статті 19
Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20
Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки
та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; далі - ПК України)
встановлено право контролюючих органів проводити перевірки і звірки платників
податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення
процедур митного контролю та/або митного оформлення.
(!!!) Згідно вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають
право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або
невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки
проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках
та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та
іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі
органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75
ПК України встановлено, що камеральною
вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно
на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях
(розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування
податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське
обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у
системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного
реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК
України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого
органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або
направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова
звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його
присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Аналогічна правова позиція викладена в
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного
суду від 27 лютого 2018 року у справі №
808/918/17, адміністративне провадження №К/9901/3795/17 (ЄДРСРУ №
72486577).
Отже, камеральна перевірка є одним з
видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та
за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за
дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та
інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей,
витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом
з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною
перевіркою не охоплюється.
ВАЖЛИВО: Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти,
своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності
оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних
реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення
розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум
податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази
оподаткування).
Таким чином, у контролюючого органу
відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати
питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами
даної перевірки.
Питання ж своєчасності нарахування та
сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін
до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в
Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, положення якого набрали чинності з
01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій
властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова,
позапланова).
На відміну від камеральної перевірки,
документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та
обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її
проведення, пред'явлення направлення на перевірку.
При цьому, у відповідності до положень
підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право,
крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення
з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати
акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням
актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо
змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та
подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим
Кодексом.
У даній справі суди виходили з того, що
податковим органом не приймалося рішення про проведення перевірки, копія наказу
про проведення перевірки не була вручена (надіслана) посадовим особам позивача,
не було надіслано (вручено) письмове повідомлення про дату початку та місце
проведення такої перевірки. Тобто, доказів, які б свідчили про проведення
документальної перевірки у відповідності до вимог статей 77, 78 та 79 ПК
України, відповідачем в ході розгляду справи не надано.
ВИСНОВОК: За наведених обставин, правильним є
висновок судів, що, у даному випадку, відповідач вийшов за межі предмету камеральної
перевірки, у зв'язку з чим акт такої перевірки є доказом,
здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та
відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняті на його підставі
податкові повідомлення - рішення не є правомірними.
Аналогічна правова позиція викладена у
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного
суду 14 червня 2018 року по справі № 812/1028/17,
адміністративне провадження №К/9901/685/17 (ЄДРСРУ № 74718201).
Теги: налоговые споры, обжалование
налоговых решений, налоговое уведомление – решение, Акт налоговой проверки,
камеральные, документальные, плановые, внеплановые, податкові повідомлення –
рішення, судова практика, Адвокат Морозов
