Показ дописів із міткою вознограждение исполнителю. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою вознограждение исполнителю. Показати всі дописи

22/11/2023

Відшкодування витрат приватного виконавця під час розгляду скарги на його дії

 


Адвокат Морозов (судовий захист)

Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним виконавцем під час розгляду скарги на дії приватного виконавця

09 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 921/357/20 (ЄДРСРУ №114834805) досліджував питання щодо відшкодування витрат, понесених приватним виконавцем під час розгляду скарги на дії приватного виконавця,  а саме, витрат на професійну правничу допомогу.

Частина перша статті 45 ГПК України прямо визначає осіб, які  є сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами.

Стаття 41 ГПК України («Склад учасників справи») визначає, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Частиною третьої статті 41 ГПК України також унормовано, що у справах  можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 62 ГПК України встановлює склад інших учасників судового процесу. Так, частиною першою названої статті передбачено, що учасниками судового процесу, крім учасників справи та їх представників, є помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач спеціаліст.

Таким чином, приватний виконавець згідно з приписами статей  41, 45 ГПК України не є стороною в судовому процесі та не входить до складу як безпосередніх учасників справи позовного провадження, так і інших учасників судового процесу.

Отже, правовідносини в контексті застосування приписів статті 11 ГПК України не є подібними та в спірних правовідносинах має бути взята до уваги спеціальна правоздатність виконавця, яка, в тому числі, означає, що він здатен мати права й обов`язки у сфері суспільних відносин, пов`язаних із оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Виконавче провадження є окремо визначеною завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень, має окремий суб`єктний склад, обсяг прав та обов`язків учасників та регламентується спеціальними нормами законодавства, зокрема  Законом України «Про виконавче провадження» (у тому числі, нормами щодо фінансування витрат виконавчого провадження їх складу, розподілу тощо), Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідними нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, у тому числі, й наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, який регламентує склад, види та розміри витрат виконавчого провадження тощо.

При цьому стаття 194 ГПК України визначає завданням розгляду справи по суті - розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні  матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 232 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Таким чином, стаття 129 ГПК України регламентує правила розподілу судових витрат, але виключно пов`язаних з розглядом справи. Водночас стадія виконання судового рішення перебуває поза межами розгляду справи по суті, а, отже, витрати виконавчого провадження не є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи в контексті приписів статей 124,126,129, 130 ГПК України.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Верховний суд вважає, що приватний виконавець не є стороною, на користь якої ухвалене судове рішення у справі. Факт розгляду скарги по суті в порядку 344 ГПК України, як передумова для покладення витрат пов`язаних з розглядом скарги  на заявника, теж відсутній.

Таким чином, розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, здійснюється з особливостями, визначеними у статті 344 ГПК України. Виконавець є учасником виконавчого провадження і має право на відшкодування витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, у разі відмови в задоволенні скарги на його рішення, дії чи бездіяльність.

Водночас наявна й інша правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.07.2023 у справі  № 921/171/17-г/16.

Оскільки колегія суддів у справі, що розглядається вважає, що розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, здійснюється з особливостями, визначеними у статті 344 ГПК України, а тому вважає за необхідне відступити від правового висновку щодо застосування статті 130 ГПК України до спірних правовідносин, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зі справи  № 921/171/17-г/16 шляхом його (висновку) конкретизації (уточнення).

ВИСНОВОК: З метою забезпечення єдності та сталості судової практики, Суд вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.07.2023 у справі № 921/171/17-г/16 шляхом конкретизації (уточнення тощо) та передати справу № 921/357/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

 

 

Матеріал по темі: «Правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника-фізособи»


29/04/2021

Винагорода виконавцю: винести постанову про стягнення, не означає стягнути

 



Винести постанову «про стягнення основної винагороди приватному виконавцю» - обов’язок останнього, а ось право стягнути визначену нагороду - залежить від повноти виконання рішення

27 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 580/3444/20, адміністративне провадження № К/9901/29530/20 (ЄДРСРУ № 96544373) досліджував питання щодо стягнення основної винагороди приватному виконавцю.

Суть справи: позивач оскаржує постанову приватного виконавця про стягнення з нього суми основної винагороди у випадку, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи письмову заяву стягувача про повернення виконавчого документу.

У постановах Верховного Суду від 03  березня 2020 року в справі №  260/801/19, від 10 вересня 2020 року в справі № 120/1417/20-а, від 28  жовтня 2020 року в справі №640/13697/19 сформовано правову позицію відповідно до якої «за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі».

Вказані висновки Верховного Суду ґрунтуються на системному тлумаченні приписів частин четвертої та п`ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», згідно з якими розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.

Крім того, пунктом 19 Порядку № 643 визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

(!!!) Верховний Суд погоджується, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і що винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 року у справі №480/3452/19 (провадження №К/9901/32373/19), 07.03.2018 у справі №750/7624/17 (провадження №К/9901/620/17) та від 15.07.2019 у справі №805/1174/17-а (провадження №К/9901/22996/18).

Водночас право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом в постанові від 21 січня 2021 року в справі №  160/5321/20.

У цій справі судами установлено, що виконавчий документ, який став підставою для визначення суми основної винагороди приватний виконавець повернув стягувачу на підставі його заяви.

Отже, ураховуючи положення статті 31 Закону №1403-VIII та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Верховний суд зазначає, що стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункту 19 Порядку, оскільки приватний виконавець зобов`язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.

Таким чином повернення виконавчого документу за заявою стягувача не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого приватним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документа, а отже, стягнення основної винагороди в цьому випадку є протиправним.

Отже, підсумовуючи зазначене вбачається, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, однак, підставою отримання приватним виконавцем основної винагороди є фактичне виконання (повне або часткове) виконавчого документа та сума основної винагороди визначається у відсотках до стягнутої суми.

Таким чином, постанова про стягнення основної винагороди має визначати суму основної винагороди у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню та яка заявлена у виконавчому документі, пред`явленому до виконання, оскільки виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, та приватний виконавець на момент відкриття виконавчого провадження не володіє інформацією стосовно подальшого фактичного стягнення суми коштів та їх розміру. Реалізується у випадку виконання виконавчого провадження приватним виконавцем.

Крім того, суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

ВИСНОВОК: Винести постанову «про стягнення основної винагороди приватному виконавця» - обов’язок останнього, а ось право стягнути визначену нагороду залежить від повноти виконання рішення.


Матеріал по темі: «Визначення розміру основної винагороди приватного виконавця»

 


Теги: виконавчий збір, исполнительный сбор, винагорода приватному виконавцю, вознограждение исполнителю, частный исполнитель, повернення виконавчого документу, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

 


Підвищення кваліфікації Адвоката 2023 р.

Сертифікат підвищення кваліфікації Адвоката 2023 р.