Адвокат Морозов (судовий захист)
Правова можливість скасування державної реєстрації
права власності в частині, в тому числі і на окремі складові частини
об`єднаного об`єкта нерухомого майна
10 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 918/1063/24 (ЄДРСРУ № 135000482#) досліджував
питання щодо можливості скасування державної реєстрації права власності в
частині, в тому числі і на окремі складові частини об`єднаного об`єкта
нерухомого майна.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України
"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни
або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом
внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме
майно.
Частинами 1, 2 статті 5 Закону України "Про
державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
передбачено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на
об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких
неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки,
будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові
приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. В
Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також реєструються
передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного
будівництва та майбутні об`єкти нерухомості. Якщо законодавством передбачено
прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке
майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому
законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
За змістом частини 3 статті 10 Закону України
"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень" державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність
заявлених прав і поданих / отриманих документів вимогам законодавства, а також
відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими
правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність
підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну
реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав,
відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 18 Закону
України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень" державна реєстрація прав включає, зокрема, перевірку документів
та/або відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостей
реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав
для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у
проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Верховний Суд також зазначає, що у статті 24 Закону
України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень" визначено підстави для відмови в державній реєстрації прав. Так,
за змістом цієї статті в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути
відмовлено у разі, зокрема, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають
державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають
вимогам, установленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити
набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на
нерухоме майно та їх обтяженнями.
Верховний Суд зазначає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а
є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що
унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної
реєстрації. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного
Суду від 12.03.2019 у справі №
911/3594/17 і в постановах Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 914/3180/23, від
21.01.2026 у справі №
916/1844/23.
(!) Тому при дослідженні судом обставин існування в особи
права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави,
на якій особа набула таке право.
Так, згідно правової позиції викладеної у постановах
Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі № 920/728/18, при
дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є
встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі
державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої
підстави закон не передбачає.
Статтею 26 Закону України "Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що
у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав
на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього
Закону, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що
мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав,
відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі
прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні
відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з
проведенням відповідної державної реєстрації одночасно з державною реєстрацією
припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна
реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної
реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у
зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному
реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині,
залишаються незмінними.
Зміст цієї правової норми свідчить про те, що
допускаються такі способи судового
захисту порушених прав та інтересів особи:
1) судове рішення про скасування рішення державного
реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) судове рішення про визнання недійсними чи
скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
3) судове рішення про скасування державної реєстрації
прав.
ВИСНОВОК: Оскільки, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень" не передбачає можливість скасування державної реєстрації
права власності в частині, в тому числі і на окремі складові частини
об`єднаного об`єкта нерухомого майна, то у випадку наявності відповідних
обставин встановлених судом, державна реєстрація права власності на
новостворений об’єкт нерухомого майна є
незаконною в цілому, при цьому об’єднання таких об’єктів у новий об’єкт
нерухомості та подальша державна реєстрація права власності не можуть
розглядатися як правомірний спосіб уникнення виконання судового рішення.
Матеріал по темі: «Визнання та реєстрація права власності на предмет іпотеки»
Теги: визнання право
власності, узаконение, признание право собственности через суд, судебное
решение, право собственности, собственность, иск в суд, Верховний суд, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар