Збір доказів НАБУ для позову САП у справах про стягнення необґрунтованих активів

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Збір доказів Національним антикорупційним бюро України для пред`явлення Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави

13 липня 2022 року Вищий антикорупційний суд в рамках справи № 991/366/22, провадження 2/991/1/22 (ЄДРСРУ № 105252483) серед іншого досліджував питання щодо збору доказів Національним антикорупційним бюро України для пред`явлення Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Так, частина 5 ст. 290 ЦПК України передбачено, що Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, а у визначених законом випадках - Державне бюро розслідувань та Генеральна прокуратура України - вживають заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості.

В свою чергу, пунктом 10 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачено, що Національне бюро вживає заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості, надсилає Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі матеріали для вирішення питання про пред`явлення позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право:

-за рішенням Директора Національного бюро, погодженим з прокурором, витребовувати від інших правоохоронних органів оперативно-розшукові справи та кримінальні провадження, що стосуються кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Національного бюро, та інших кримінальних правопорушень, які не відносяться до його підслідності, але можуть бути використані з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, або виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості (п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»);

-витребовувати за рішенням керівника структурного підрозділу Національного бюро та одержувати в установленому законом порядку у вказаному в запиті вигляді та формі від інших правоохоронних та державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання обов`язків Національного бюро, у тому числі відомості про майно, доходи, видатки, фінансові зобов`язання осіб, які ними декларуються у встановленому законом порядку (п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро»);

-знайомитися в державних органах, органах місцевого самоврядування із документами та іншими матеріальними носіями інформації, необхідними для виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості, у тому числі такими, що містять інформацію з обмеженим доступом (п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України») тощо.

Крім того, Національне бюро має безпосередній, у тому числі автоматизований, доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користується державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами. Такий доступ має на увазі і повноваження використання інформації з цих систем, реєстрів та банків даних для виконання покладених завдань з дотриманням законодавства про захист персональних даних та забезпеченням таємниці, що охороняється законом.

Порядок надання інформації юридичними особами, включаючи банківські установи, також врегульований чинним законодавством. Абз. 2 п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачено, що суб`єкти, яким адресовано зазначений запит, зобов`язані невідкладно, але не більше ніж протягом трьох робочих днів, надати відповідну інформацію. У разі неможливості надання інформації суб`єкт повинен так само невідкладно у письмовій формі повідомити про це Національне бюро з обґрунтуванням причин. Національне бюро за зверненням відповідного суб`єкта може продовжити строк надання інформації на строк не більше двох календарних днів. Ненадання Національному бюро на його запит інформації, надання завідомо недостовірної інформації чи не в повному обсязі, порушення встановлених законом строків її надання, повідомлення третіх осіб стосовно того, що про них збирається така інформація, забороняються і тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачено право Національного бюро на підставі рішення Директора Національного бюро або його заступника, погодженого з прокурором, отримувати від банків, депозитарних, фінансових та інших установ, підприємств та організацій незалежно від форми власності інформацію про операції, рахунки, вклади, правочини фізичних та юридичних осіб, яка необхідна для виконання обов`язків Національного бюро. Отримання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" з урахуванням положень цього Закону, а отримання від Центрального депозитарію цінних паперів, Національного банку України та депозитарних установ інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів, - у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про депозитарну систему України". Суб`єкти, яким адресовано зазначене рішення, зобов`язані невідкладно, але не більше ніж протягом трьох робочих днів, надати відповідну інформацію. У разі неможливості її надання у зазначений строк з обґрунтованих причин за зверненням відповідного суб`єкта Національне бюро може продовжити строк надання інформації на строк не більше двох календарних днів

В свою чергу, статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка становить банківську таємницю, розкривається банками, в тому числі Національному антикорупційному бюро України - на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента.

ВИСНОВОК: Таким чином, Національне антикорупційне бюро України для збору доказів необґрунтованості активів, на підставі ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», має право надіслати запити та отримати відповідні відповіді для передачі їх Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі для підготовки та подачі позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

 

Матеріал по темі: «Цивільна конфіскація необґрунтованих активів (ч.1)»

  

Теги: набу, спеціалізована антикорупційна прокуратура, сап, збір доказів, запити набу, запит прокурора, способи набуття, право розпорядження активом,  різниця між його вартістю,  законними доходами, конфіскація незаконних активів, уповноважена особа, держслужбовець, державні функції, набуття активів, актив, цивільна конфіскація, прокурор, конфіскація майна, необґрунтовані активи, спеціалізована прокуратура, назк, презумпція необґрунтованості активів, будинок, земля, арешт коштів, судова практика, Вищий антикорупційний суд, Адвокат Морозов

Цивільна конфіскація необґрунтованих активів (ч. 2)

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Статус особи відповідача (держслужбовця), визначення активу та відлік періоду конфіскації, а також зв'язок активів з особою уповноваженою на виконання функцій держави

18 жовтня 2022 року   Вищий антикорупційний суд в рамках справи № 991/2396/22, провадження 2/991/3/22 (ЄДРСРУ № 106949017) досліджував питання щодо цивільної конфіскації або визнання активів необґрунтованими.

Щодо статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Відповідно до ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

(!!!) Отже, при зверненні до суду з відповідним позовом безпосереднім або опосередкованим суб'єктом, щодо активів якого ставляться ці питання, є особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Конструкція статей, що регулюють позовне провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, деталізує, що предметом позову може бути актив, набутий, зокрема, особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або певним чином пов`язаний із особою, що має такий статус.

Проте іншою вимогою є те, що такий актив може бути предметом позову лише тоді, якщо різниця між його вартістю та законними доходами саме особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а не будь-якої особи) у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом на день набрання чинності Законом України № 263-ІХ від 31.10.2019, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 КК України. Також, п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України для визначення законних доходів відсилає до пунктів 7, 8 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», який є нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, та дія якого поширюється на суб`єктів, визначених у статті 3 цього Закону (21 жовтня 2021 року Вищий антикорупційний суд в рамках справи № 991/3608/21, провадження 2/991/2/21 (ЄДРСРУ № 100759781).

Щодо поширення на активи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»

Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред'являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». Зазначений закон набрав чинності 28.11.2019 р.

Для цілей глави 12 ЦПК України термін «активи» означає:

- грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах);

- інше майно;

- майнові права;

- нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти;

- обсяг зменшення фінансових зобов'язань;

- роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Щодо зв'язку активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави

За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов'язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв'язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Чинне законодавство не розкриває поняття «зв'язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про його необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв'язку. Разом з тим мова йде про конкретні речі матеріального світу - житловий будинок і земельну ділянку. Отже, при визначенні зв'язку з активами, про необґрунтованість набуття яких стверджує прокурор, з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, необхідно дослідити правову або фактичну пов'язаність цих осіб з відповідними речами.

 

Матеріал по темі: «Цивільна конфіскація необґрунтованих активів (ч.1)»

 

Теги: конфіскація незаконних активів, уповноважена особа, держслужбовець, державні функції, набуття активів, актив, цивільна конфіскація, прокурор, конфіскація майна, необґрунтовані активи, спеціалізована прокуратура, назк, презумпція необґрунтованості активів, будинок, земля, арешт коштів, судова практика, Вищий антикорупційний суд, Адвокат Морозов