Касаційний перегляд постанов апеляції по ст. 130 КУпАП

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Правова неможливість касаційного оскарження постанов апеляційного суду по ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

04 травня 2023 року Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 344/9626/22, провадження № 51-2668 ска 23 (ЄДРСРУ № 110629434) нагадав, щодо правової неможливості касаційного оскарження постанов апеляційного суду по ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 №13-рп/2012 зазначено, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France) від 13 лютого 2001 року).

Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.

Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості касаційного оскарження рішень суду, також виступає КУпАП.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ст. 294 КУпАП, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.

Крім того, статтею 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, однак оскаржувані постанови до цього переліку не входять.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

ВИСНОВОК: Враховуючи вищевикладене, судові рішення, постановлені у справі про адміністративне правопорушення в порядку, передбаченому КУпАП, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена 11 травня 2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 565/1761/20, провадження N 51-1361ска21, від 18 серпня 2021 року у справі № 431/2638/21, провадження № 51-4030ска21 та ін.

 

Матеріал по темі: «Касаційне провадження у справі про адміністративне правопорушення»

 

 

 

Теги: адміністративне правопорушення, 130_КУпАП, касаційний перегляд, адміністративне судочинство, касаційне провадження у справі про адміністративне правопорушення, судова практика, ставки судового збору, Верховний суд, Адвокат Морозов

 

Відсутність даних про вручення водію протоколу по ст. 130 КУпАП

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Відсутність даних про вручення  водію  копії протоколу про правопорушення за ст. 130 КУпАП унеможливлює притягнення водія до відповідальності

Вимоги практики ЄСПЛ вказують на те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що протокол не може бути доказом вини правопорушника. Хоча норми КУпАП визнають протокол за доказ у справах про адміністративні правопорушення, однак суд вважає це порушенням принципу верховенства права, загальних засад правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини, оскільки протокол це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, а сам протокол не є доказом його вини.

Суд не має процесуального права проводити судовий процес без даних про вручення  водію  копії протоколу про правопорушення. Суд розцінює це як істотне порушення  водія права на захист, оскільки йому фактично не пред`явлено адміністративне звинувачення, йому не вручено акт звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП. Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності. Суд не має повноважень на вручення такої копії протоколу, оскільки не є стороною обвинувачення. Це може бути виконано лише працівником поліції (06.04.23 р. Івано-Франківський апеляційний суд у справі  № 345/792/23).

ВИСНОВОК: Відсутність даних про вручення  водію  копії протоколу про правопорушення за ст. 130 КУпАП унеможливлює притягнення водія до відповідальності, оскільки у суду немає процесуально-правових підстав для відхилення доводів про недоведеність вини.

Матеріал по темі: «За кермом авто в нетверезому стані без доказів керування»

Теги: 130КУпАП, зупинка, ТЗ, поліція, керування автомобілем на підпитку, алкогольне спяніння, управління транспортним засобом, наркотичне сп’яніння, відсторонення від керування, затримання транспортного засобу, протокол, постанова поліції, адміністративне правопорушення, акт огляду, медичний огляд, судова практика, Адвокат Морозов

Закриття провадження у адміністративній справі по ст. 130 КупАП

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Закриття провадження у адміністративній справі по ст. 130 КупАП за відсутністю складу або події правопорушення

Кодексом України про адміністративні правопорушення, Конституцією України або іншими Законами України, не передбачено покладення на суд функції підтримання обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доведення винуватості особи.

Суд не має права, за умови відсутності при розгляді справи про адміністративне правопорушення сторони обвинувачення, самостійно відшукувати докази обвинувачення, ініціювати їх дослідження, уточнювати в судовому рішенні фабулу правопорушення, усуваючи певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення для можливості притягнення особи до відповідальності, оскільки такі дії суду призведуть до порушення ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу. В разі таких дій суду особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, суд, виходячи із положень ст.23 КУпАП, повинен враховувати, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Із змісту частини другою згаданої статті вбачається, що при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність судом не враховуються.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

1.      Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Якщо у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення та в матеріалах справи відсутні відомості про наявність посвідчення водія, суд позбавлений можливості застосувати до останньої санкцію ст. 130 ч. 1 КУпАП, в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

2.      Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 Верховний суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані. Таким чином, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Інше:

Рапорт працівника поліції не може вважатися належним і допустимим доказом учинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП (20 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 524/5741/16-а, адміністративне провадження N К/9901/33786/18);

Інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (Постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі № 524/9827/16-а);

Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення (Постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17)

Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви (п. 7 розділу  X  «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП» Інструкції) та ін.

 

Матеріал по темі: «Алгоритм дій водія за ст. 130 КУпАП»

 

 

Теги: 130КУпАП, зупинка, ТЗ, поліція, керування автомобілем на підпитку, алкогольне спяніння, управління транспортним засобом, наркотичне сп’яніння, відсторонення від керування, затримання транспортного засобу, протокол, постанова поліції, адміністративне правопорушення, акт огляду, медичний огляд, судова практика, Адвокат Морозов

Огляд водія на стан алкогольного/наркотичного сп’яніння

 

Порядок проведення огляду та/або відмова водія транспортного засобу від проведення огляду на стан алкогольного/наркотичного сп’яніння

Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до положень ч. 2 та ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

(!!!) Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

В свою чергу, п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачає, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника, який проводить згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Інструкція «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затверджена наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 р.  № 1452/735 (надалі – «Інструкція) визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп’яніння), та оформлення результатів такого огляду.

П. 2. Розділу I «Загальні положення» встановлює, що огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп’яніння є:

• запах алкоголю з порожнини рота;
• порушення координації рухів;
• порушення мови;
• виражене тремтіння пальців рук;
• різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
• поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

• наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
• звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
• сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
• почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Огляд на стан сп’яніння проводиться:

• поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;

• лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення.

(!!!) Слід враховувати, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Перед проведенням огляду на стан сп’яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп’яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп’яніння.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Щодо процесуального алгоритму огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

За змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

При цьому, диспозиція ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за «відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння».

Таким чином, за буквальним змістом ст. 266 КУпАП, встановленим порядком огляду водія на стан алкогольного сп`яніння є пропозиція поліцейського пройти огляд з використанням спеціальних технічних засобів.

ВАЖЛИВО: Лише у випадку незгоди водія на сам факт застосування спеціального технічного засобу або незгоди з його результатами, у поліцейського виникає обов`язок у двогодинний строк доставити водія до закладу охорони здоров`я для огляду.

При цьому, закон оперує правовими категоріями «відмова від огляду» та «незгода (на застосування спеціального технічного засобу або з його результатами)», які є різними видами вольових актів та тягнуть різні правові наслідки.

Відмова водія від огляду на стан сп’яніння

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду роз`яснено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.

(!!!) Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

 

Матеріал по темі: «Адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП»

 

 

Теги: 130КУпАП, зупинка, ТЗ, поліція, керування автомобілем на підпитку, алкогольне спяніння, управління транспортним засобом, наркотичне сп’яніння, відсторонення від керування, затримання транспортного засобу, протокол, постанова поліції, адміністративне правопорушення, акт огляду, медичний огляд, судова практика, Адвокат Морозов

Касаційне провадження у справі про адміністративне правопорушення

Адвокат Морозов (судовий захист)

Правова можливість касаційного оскарження в порядку адміністративного судочинства у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно інформації правового управління Верховного Суду України останній постійно відстоював позицію щодо необхідності законодавчого закріплення процедури касаційного оскарження рішень апеляційних судів у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, якщо в санкції статті КУпАП передбачено можливість призначення адміністративного стягнення у виді арешту (незалежно від наявності інших альтернативних стягнень), то винному або іншим заінтересованим особам має бути надано законом право касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, 03.01.2018 р. Верховний суд в контексті справи № 520/13175/17 (ЄДРСРУ № 71469796),  09.01.2018  р. у справі № 221/3363/17  (ЄДРСРУ № 71511099) та 12.01.2018  у справі № 509/2186/17 (ЄДРСРУ № 71540754) остаточно вказав, що скарги у справах про адміністративні правопорушення касаційному оскарженню не підлягають.

Так, статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Виходячи з основних засад судочинства згідно з п. 8 ч.1 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується виключно у визначених законом випадках, що повністю відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо можливості держави встановлювати певні обмеження права на перегляд судового рішення судами вищого рівня (рішення  у   справах:  «Ашингдейн   проти   Сполученого   Королівства» від 28.05.1985, «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001).

Правила, які конкретизують положення Конституції України щодо обмеження можливості касаційного оскарження рішень суду також визначені у КУпАП. Так, відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду, при цьому, постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ВАЖЛИВО: Отже, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення. 

Також, необхідно зазначити, що забезпечене Конституцією України право на судовий захист і забезпечене Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод право на справедливий суд не порушуються такими викладеними у законах процесуальними механізмами допуску до касаційного перегляду.

Зважаючи на наведене, керуючись принципом верховенства права при здійсненні правосуддя, виходячи з основних засад судочинства, якими відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення виключно у визначених законом випадках, а також враховуючи те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, суд вважає, що необхідно  відмовити у відкритті касаційного провадження.

ВИСНОВОК: Отже, рішення, ухвалене в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення, у справі про адміністративне правопорушення не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.12.2016 року по справі № 21-2366а16.

Матеріал по темі: «ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ: СУДОВИЙ ЗБІР»

Теги: адміністративне правопорушення, касаційний розгляд, адміністративне судочинство, касаційне провадження у справі про адміністративне правопорушення, судова практика, ставки судового збору, Адвокат Морозов