Наслідки розірвання
договору про фінансовий лізинг в частині нарахування плати за фактичне
користування об'єктом лізингу.
11
квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи №924/590/18
(ЄДРСРУ № 81081577) досліджував питання щодо наслідків розірвання договору про
фінансовий лізинг.
Відповідно
до ст. 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу
одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні
(лізингоодержувач) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві
власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем
(прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця
(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та
умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові
платежі).
До
договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з
урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До
відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено
законом.
Аналогічні
положення містяться в ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Згідно
з ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон) за
договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність
річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем
специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на
визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно
до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати
лізингові платежі.
У
пункті 3 ч. 1 ст. 10 Закону зазначено, що лізингодавець має право відмовитися
від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
Частиною
3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання
договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення
домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено
договором чи не обумовлено характером його зміни.
Крім
того, п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг"
передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового
розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення
предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у
стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу,
або у стані, обумовленому договором.
(!!!) Тобто, наслідками розірвання договору про фінансовий лізинг
є, як обов'язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу, так і оплата за
фактичне користування об'єктом лізингу.
Статтею
599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється
виконанням, проведеним належним чином.
ВИСНОВОК: Ураховуючи, що умови укладеного між
сторонами у справі договору про фінансовий лізинг передбачають можливість
нарахування лізингодавцем плати за користування об'єктом лізингу після
дострокового розірвання договору лізингу, то нарахування плати за фактичне
користування об'єктом лізингу за відповідний період є правомірним.
Матеріал по темі: «Підстави недійсності
договору фінансового лізингу автомобіля», «Договір
фінансового лізингу автомобіля: недійсність правочину»
Теги:
лізинг, договір фінансового лізингу, транспортний засіб в лізинг, автомобиль в
лизинг, споживач, недійсність договору, ТЗ, несправедливі умови договору,
захист прав споживачів, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар