Судовий збір за подання апеляційної скарги при оскарженні постанови поліції

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Правильність обчислення судового збору за подання апеляційної скарги у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення на нормами КУпАП

07 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 754/7828/23, адміністративне провадження № К/990/39365/23 (ЄДРСРУ № 117514331) досліджував питання щодо правильності обчислення судового збору за подання апеляційної скарги у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення на нормами КУпАП.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08  липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон України «Про судовий збір»).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилами частини четвертої статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

У постанові від 18 березня 2020 року, ухваленій у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок щодо застосування приписів статті 288 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про судовий збір».

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз установленого  статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення указує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року №586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір». Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України «Про судовий збір».

Прийняття Закону України «Про судовий збір» не обмежує можливості дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, а отже, питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір», може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною другою статті 239-1  КАС  України (у редакції  Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі України «Про судовий збір» такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Отже, визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжена обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України від 19 вересня 2013 року №590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

(!!!) Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду  Закон України «Про судовий збір» не передбачає.

Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням  про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи мають право оскаржити його в апеляційному порядку і Закон України «Про судовий збір» винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку щодо категорії цього спору та помилково обчислив розмір судового збору за подання апеляційної скарги у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення на нормами КУпАП, виходячи із ставки, установленої щодо вимоги майнового характеру, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» (0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на час звернення особи до суду).

ВИСНОВОК:  Отже, розмір судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення на нормами КУпАП становить (ПМ  х  0,2  х  150%), де «ПМ» це прожитковий мінімум на одну працездатну особу на відповідний календарний рік.

 

Матеріал по темі: «Стягнення судових витрат при оскаржені постанови патрульної поліції»