Адвокат Морозов (судовий захист)
Забезпечення позову у справі про
законність/правомірність відмови міськради
у подовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами
20 березня 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 160/13963/23,
адміністративне провадження № К/990/33259/23
(ЄДРСРУ № 117799113) досліджував питання щодо забезпечення позову у
справі про законність/правомірність відмови міськради у подовженні дії дозволів на розміщення
зовнішньої реклами.
Обґрунтовуючи
заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що роботи зі
встановлення та демонтажу рекламних конструкцій є витратними, тому, у випадку
демонтажу рекламних конструкцій, для відновлення порушених прав та інтересів
позивача вочевидь необхідно буде докласти значних зусиль та понести витрати для
повторного встановлення конструкцій, що призведе до нанесення збитків у вигляді
упущеної вигоди за період не розміщення реклами на демонтованих рекламних
конструкціях.
Верховний суд
наголошує, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень
справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть
завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте,
відповідно до статті 150 КАС України
зазначені обставини, навіть у разі їх
доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів
забезпечення позову в адміністративній справі.
Верховний Суд
зазначає, що Закон України від 03.07.1996 №270/96-ВР «Про рекламу» (далі -
Закон № 270/96-ВР) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює
відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання
реклами.
Відповідно до
статті 1 цього Закону зовнішня реклама
- це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних
конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх
поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою
частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для
доведення реклами до її споживача.
Статтею 3
Закону № 270/96-ВР передбачено, що законодавство України про рекламу
складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини
у сфері реклами.
Згідно із
абзацом першим частини першої статті 16 Закону № 270/96-ВР розміщення
зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться
на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних,
міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що
надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної
Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку,
встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються
Кабінетом Міністрів України.
Типові правила
розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України
№ 2067 від 29.12.2003 (далі - Типові правила №2067). Ці Правила регулюють
відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених
пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Верховний суд
зазначає, що демонтаж рекламних засобів
не є розпорядженням майном, однак є правом органу місцевого самоврядування,
здійснюється з підстав передбачених законодавством про рекламу та жодним чином
не несе загрозу самому майну.
Правова позиція
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах
Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №580/332/19, від 17.10.2019 у справі №640/7285/19, від 18.02.2021 у справі №640/3755/20, від
11.03.2021 у справі №260/1168/19,
від 30.09.2021 у справі №160/7358/21
та від 20.12.2021 у справі №160/6846/21.
Заходи
забезпечення мають бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність
передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення
позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття
цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за
захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони
відповідачу здійснювати певні дії.
В ухвалі про
забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про
існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення
виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи
оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має
намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи
бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або
інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю
до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії,
направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій,
встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Щодо
ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, то Верховний Суд в
питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах, зокрема,
у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 дійшов
наступних висновків: «Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи
поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька
діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає
в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до
статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній
особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади,
органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при
здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною
Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих
органів.
Безумовно,
рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на
суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки,
які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150
КАС України зазначені обставини,
навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів
забезпечення позову в адміністративній справі».
У постанові
Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №260/1168/19 при розгляді справи, яка
стосувалась безпосередньо демонтажу рекламних засобів, зроблено, зокрема, такі
висновки:« 27. Таким чином, демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням
майном, однак є правом органу місцевого самоврядування, здійснюється з підстав
передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрозу самому
майну.
28. Аналогічна
правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 липня 2019 року у
справі №580/332/19,
від 17 жовтня 2019 року у справі №640/7285/19 та від 18 лютого 2021 року у справі №640/3755/20.
Верховний суд
акцентує увагу, що можливий демонтаж рекламних конструкцій не свідчить про
неможливість або ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає
порушеними, і у разі поновлення прав позивача у судовому порядку, може бути
повернутим на попереднє місце розташування (14 лютого 2024 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/15383/23, провадження
№ К/990/33264/23 (ЄДРСРУ № 116993590).
ВИСНОВОК: Позиція Верховного суду є незмінною: «… процедура
демонтажу спеціальних конструкцій регулюється відповідним Порядком, який в свою
чергу, передбачає повернення рекламних конструкцій власнику після сплати всіх
витрат та підтвердження права власності на конструкцію», а отже у більшості
випадків касаційна інстанція не знаходить підстав для забезпечення позову та
стає на бік органів місцевого самоврядування, незважаючи на витрати (збитки)
підприємців.
Матеріал по темі: «Визначення порядку здійснення
демонтажу рекламних конструкцій»
Теги: зовнішня реклама, демонтаж, демонтаж
рекламних засобів, порядок демонтажу, реклама на транспорті, дозвіл,
розміщення зовнішньої реклами, продовження дозволу, переоформлення, отримання
погоджень, типові правила, КМУ2067, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар