Адвокат Морозов (судовий захист)
Визначення належних відповідачів у справах про
визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку
25 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 338/1188/21, провадження
№ 61-15237св23 (ЄДРСРУ № 117883798) досліджував питання щодо визначення
належних відповідачів у справах про визнання недійсними та скасування актів про
право власності на земельну ділянку.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 116
ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності
та права користування земельними
ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів
виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та
державних органів приватизації щодо
земельних ділянок, на
яких розташовані об`єкти,
які підлягають приватизації, в
межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Право власності та право постійного користування на
земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа,
що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною
ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша стаття 125 ЗК України).
Право власності на земельну ділянку і право постійного
користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми
державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша
стаття 126 ЗК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 152 ЗК
України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту
прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може
вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці
порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і
відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на
земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної
ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що
порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших,
передбачених законом, способів.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава
(стаття 48 ЦПК України).
Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь
у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1)
предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох
відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й
обов`язки (стаття 50 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК
України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення
підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного
позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до
участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна
відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі
розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку
першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного
відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку,
що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за
вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові
до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо
належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав
спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й
обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду
справи.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата
Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження
№ 14-61цс18).
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним
відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити
позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес
позивача саме від відповідача.
Близькі за змістом висновки сформульовані також у
пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у
справі № 910/17792/17.
У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року в
справі № 545/1575/21 (провадження
№ 61-4168св22) викладено правовий висновок про те, що належними відповідачами у
справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на
земельну ділянку є 1) особа, якій видано
державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та 2) орган
місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його
видачу.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного
Суду від 26 травня 2021 року в справі № 607/2263/16 (провадження № 61-18812св19), від 12 травня 2022
року в справі № 357/12524/18
(провадження № 61-18786св20).
Якщо позивач пред`явив позов тільки до особи, якій
видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку, але
позовних вимог до відповідної ради не пред`явив, клопотань про залучення до
участі у справі як співвідповідача не заявляв і так як позовні вимоги щодо
скасування державної реєстрації земельної ділянки є похідними, то відсутні
підстави для задоволення позову.
ВИСНОВОК: Отже,
визначення належних відповідачів у справах про визнання недійсними та
скасування актів про право власності на земельну ділянку є одним із
найголовнішим пріоритетом, адже не залучення когось із співвідповідачів є
підставою для відмови в позові.
Матеріал по темі: «Право постійного землекористувача
надавати земельну ділянку в оренду третій
особі»
Теги: земля, користувач,
оренда, право постійного користування, орендар, договір оренди землі, земельна
ділянка, суборенда, володіння землею, судова практика, Верховний суд, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар