Адвокат Морозов (судовий захист)
Зупинення
провадження у судовій справі до набрання законної сили судовим рішенням у
іншій, пов’язаній, справі
01 березня 2024
року Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського
суду в рамках справи №
910/17615/20 (ЄДРСРУ № 117402180) досліджував питання щодо зупинення
провадження у судовій справі до набрання законної сили судовим рішенням у
іншій, пов’язаній, справі.
Глава 8 розділу
ІІІ ГПК України містить норми, які регулюють залишення позову без розгляду,
зупинення і закриття провадження у справі.
Зупинення
провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина 1 статті
117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі
(частина 2 статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення
провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є
вичерпними.
Положення
статті 227 ГПК України передбачають обов`язок суду зупинити провадження у
справі.
Пункт 5 частини
1 статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у
справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення
іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження,
адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, -
до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може
посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані
докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом
судового розгляду.
Провадження у
справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227
цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить
вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України).
Досліджуючи
питання про дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального
права, зокрема пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, Верховний Суд від 26
березня 2024 року у справі №
907/882/22 (ЄДРСРУ № 117946392) виходячи із системного аналізу цього
пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства,
закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 ГПК України, а
також умов застосування цього пункту, якими є:
- об`єктивна
неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість
для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій
справі;
- пов`язаність
справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть
вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;
-
обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно
від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно
мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи
зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути
з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи,
провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні
правосуддя в справі, що зупиняється.
(!!!) Метою
зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин,
підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому
процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Верховний Суд у
складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від
01.03.2024 у справі №
910/17615/20 виснував, що: по-перше, провадження у справі слід
зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге,
під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти
те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені
судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи
внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду
тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова
пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини,
що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають
преюдиційне значення.
Таким чином,
для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги
пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному
випадку з`ясувати:
- чи існує
вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка
розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що
розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного,
цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим
обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на
обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Вказаний
висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного
господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі
об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №
357/10397/19.
Водночас
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду
у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини 1
статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду
справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити
обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
ВИСНОВОК: Отже, для
вирішення питання про зупинення провадження у справі, суд повинен у кожному
конкретному випадку з`ясувати:
- чи існує
вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка
розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі;
- чим
обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на
обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Матеріал по
темі: «Зупинення провадження у справі через
перебування сторони в ЗСУ»
Теги: зупинення провадження,
остановка производства, призупинення судової справи, клопотання про зупинення,
неможливість розгляду справи, ухвала про зупинення, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар