Додаткові погодження при продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: погодження (дозволи) від інших органів при продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами

16 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/15159/24, адміністративне провадження № К/990/45297/24 (ЄДРСРУ № 126667492) досліджував питання щодо погоджень(дозволів) від інших органів при продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Верховний Суд зазначає, що Типові правила № 2067 у пункті 16 покладають обов`язок отримання погоджень виключно на робочий орган, а не на заявника, і лише при первинній видачі дозволу.

Тобто, Типові правила № 2067 не встановлюють обов`язку повторного отримання погоджень для продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, якщо такі погодження вже були отримані під час первинної видачі дозволу.

Пунктом 6 Типових правил № 2067 передбачено, що до повноважень робочого органу, зокрема, належить, розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; підготовка проєкту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні.

Крім того, саме робочий орган наділений повноваженнями розглядати заяви та приймати рішення щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Процедура не передбачає обов`язкового залучення виконавчого комітету чи винесення окремого рішення останнім, якщо йдеться про продовження дії дозволу. 

Подібного висновку щодо повноважень робочого органу стосовно розміщення зовнішньої реклами дійшов Верховний Суд у пункті 19 постанови від 14 серпня 2024 року у справі № 160/26954/23.

З огляду на частину п`яту статті 4-1 Закону № 2806-IV перелік підстав для відмови у видачі чи переоформленні (продовженні строку дії) документа дозвільного характеру визначає цим Законом та може визначатися іншими Законами.

(!!!) Відсутність погоджень (дозволів) від інших органів не може бути підставою для відмови у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, оскільки частина п`ята статті 4-1 Закону № 2806-IV чи інший закон такої підстави для відмови не визначають.

Верховний Суд також наголошує на визначенні, наведеному у  пункті 7 частини першої статті 2 Закону  України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX), терміну «дискреційне повноваження» - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

- дискреційне повноваження передбачено законом;

-    дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені  Конституцією України  та законом;

- правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним  цим Законом;

-   вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

З урахуванням таких положень, робочий орган, відмовляючи ТОВ у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами на підставі відсутності погоджень,  вийшло за межі своїх повноважень, визначених Законом № 2806-IV.

Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 дійшов висновку, що, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на ухвалення певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень ухвалити певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при ухваленні такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

У пункті 38 постанови від 14 серпня 2024 року у справі № 160/26954/23 Верховний Суд зазначив, що безпідставне та протиправне відтермінування суб`єктом владних повноважень прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру, особливо, у випадку, за якого такий документ уже виданий, але завершує свою дію (рішення суб`єкта владних повноважень стосується виключно продовження терміну дії дозволу) є прихованою формою відмови у видачі такого документа та прямо суперечить принципу правової визначеності, на забезпечення якого законом саме і встановлені темпоральні обмеження у прийнятті рішень державою в особі її уповноважених органів.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень продовжити дію дозволів суб`єкту господарювання не є протиправним втручанням у дискреційні повноваження та є найбільш ефективним способом захисту порушеного права (постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20).

(!!!) Закон не передбачає необхідності подання погоджень для продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а перелік підстав для відмови є вичерпним і не включає відсутність таких погоджень.

ВИСНОВКИ:

- вичерпність переліку підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру, закріпленого в статті 4-1 Закону № 2806-IV;

- те, що відсутність погоджень, передбачених частинами першою, третьою та четвертою статті 16 Закону № 270/96-ВР, не є правовою підставою для прийняття дозвільним органом відмови у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами;

- дозвільний (робочий) орган вирішує питання продовження строку дії дозволу на розміщення реклами шляхом прийняття відповідного рішення;

- процедура продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами не передбачає обов`язкового залучення виконавчого комітету відповідної ради чи винесення окремого рішення останнім;

- суд може зобов`язати дозвільний (робочий) орган продовжити строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, якщо такий орган використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним.

 

 

 

 

 

Матеріал по темі: «Зовнішня реклама під час воєнного стану: продовження дозволів»

 

 

Теги: зовнішня реклама, продовження дії дозволів, зупинення строку, ковід, воєнний стан, упущена вигода,  дозвіл, розміщення зовнішньої реклами, продовження дозволу, переоформлення, отримання погоджень, типові правила, КМУ2067, судова практика, Адвокат Морозов

Забезпечення позову при подовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Забезпечення позову у справі про законність/правомірність відмови міськради  у подовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами

20 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/13963/23, адміністративне провадження № К/990/33259/23  (ЄДРСРУ № 117799113) досліджував питання щодо забезпечення позову у справі про законність/правомірність відмови міськради  у подовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що роботи зі встановлення та демонтажу рекламних конструкцій є витратними, тому, у випадку демонтажу рекламних конструкцій, для відновлення порушених прав та інтересів позивача вочевидь необхідно буде докласти значних зусиль та понести витрати для повторного встановлення конструкцій, що призведе до нанесення збитків у вигляді упущеної вигоди за період не розміщення реклами на демонтованих рекламних конструкціях.

Верховний суд наголошує, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до  статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Верховний Суд зазначає, що Закон України від 03.07.1996 №270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до статті 1 цього Закону зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Статтею 3 Закону № 270/96-ВР передбачено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 (далі - Типові правила №2067). Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Верховний суд зазначає, що демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, однак є правом органу місцевого самоврядування, здійснюється з підстав передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрозу самому майну.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №580/332/19, від 17.10.2019 у справі №640/7285/19, від 18.02.2021 у справі №640/3755/20, від 11.03.2021 у справі №260/1168/19, від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 та від 20.12.2021 у справі №160/6846/21.

Заходи забезпечення мають бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, то Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 дійшов наступних висновків: «Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №260/1168/19 при розгляді справи, яка стосувалась безпосередньо демонтажу рекламних засобів, зроблено, зокрема, такі висновки:« 27. Таким чином, демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, однак є правом органу місцевого самоврядування, здійснюється з підстав передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрозу самому майну.

28. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі №580/332/19, від 17 жовтня 2019 року у справі №640/7285/19 та від 18 лютого 2021 року у справі №640/3755/20.

Верховний суд акцентує увагу, що можливий демонтаж рекламних конструкцій не свідчить про неможливість або ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає порушеними, і у разі поновлення прав позивача у судовому порядку, може бути повернутим на попереднє місце розташування (14 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/15383/23, провадження № К/990/33264/23 (ЄДРСРУ № 116993590).

ВИСНОВОК: Позиція Верховного суду є незмінною: «… процедура демонтажу спеціальних конструкцій регулюється відповідним Порядком, який в свою чергу, передбачає повернення рекламних конструкцій власнику після сплати всіх витрат та підтвердження права власності на конструкцію», а отже у більшості випадків касаційна інстанція не знаходить підстав для забезпечення позову та стає на бік органів місцевого самоврядування, незважаючи на витрати (збитки) підприємців.

 

 

Матеріал по темі: «Визначення порядку здійснення демонтажу рекламних конструкцій»

 

Теги: зовнішня реклама, демонтаж, демонтаж рекламних засобів, порядок демонтажу, реклама на транспорті, дозвіл, розміщення зовнішньої реклами, продовження дозволу, переоформлення, отримання погоджень, типові правила, КМУ2067, судова практика, Адвокат Морозов