Припинення трудового договору за відсутністю працівника на роботі та
інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль
Статтею 43
Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає
можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку
вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного
звільнення.
Однією з
гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП
України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і
незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до
ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною
особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією
угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник
підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична
особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати
умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про
працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі
статтею 23 Кодексу трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на
невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий
договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути
встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або
умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених
законодавчими актами.
При укладенні
трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням
сторін. Строк трудового договору може визначатись як конкретним терміном, так і
часом настання певної події.
Відповідно до
частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору
оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу
про зарахування працівника на роботу.
(!!!) Підстави припинення трудового договору зазначені у статті 36 КЗпП України.
Згідно з п.8-3
ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відсутність
працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири
місяці поспіль.
Указом
Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із
05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3
Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії
правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і
свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53
Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних
інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення
можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану,
які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим
воєнного стану».
Наступними
Указами Президента України строк дії воєнного стану було неодноразово
продовжено.
Відповідно до
ст.1 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових
відносин в умовах воєнного стану», передбачено, що цей Закон визначає
особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого
самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств,
установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і
галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської
діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором,
укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану,
введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На
період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод
людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. У період
дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів
України «Про державну службу» , «Про службу в органах місцевого
самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних
службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин,
врегульованих цим Законом.
Згідно з
пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві
положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту:
«2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про
правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації
трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових
відносин в умовах воєнного стану».
З огляду на
вищевикладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових
відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування
на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які
не суперечать положенням Закону №2136-ІХ також можуть або повинні
застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
19 липня 2022
року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022 року, частину 1
статті 36 КЗпП України було доповнено пунктами 8-1, 8-2 і 8-3 такого
змісту: 8-1) смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної
сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про
оголошення її померлою; 8-2) смерть працівника, визнання його судом
безвісно відсутнім або оголошення померлим; 8-3) відсутність
працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад
чотири місяці поспіль.
Згідно
коментаря Міністерства економіки України до Закону України від 01 липня 2022
року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
оптимізації трудових відносин» від 01 серпня 2022 року, який розміщений на
офіційному сайти Міністерства економіки України, щодо припинення дії трудового
договору у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини
такої відсутності понад чотири місяці підряд (пункт 83 статті 36 КЗпП).
(!!!) Дану підставу для припинення трудового договору не слід ототожнювати із
звільненням у зв`язку з прогулом (пункт 4 статті 40 КЗпП).
Для припинення
дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані
дві обов`язкові умови:
- фактична відсутність працівника на робочому місці
понад 4 місяці підряд;
- відсутність інформації у роботодавця про причини
такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому не має значення
поважність чи неповажність причин такої відсутності).
Ще одна важлива
умова – відсутність працівника на робочому місці має тривати 4 місяці поспіль,
тобто, це має бути суцільний період, не може вважатись виконанням
цієї умови наявність кількох подібних періодів, які в сумі дорівнюють або
перевищують 4 місяці.
ВИСНОВОК: Вбачається, що у випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов
звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним,
наприклад, якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців поінформував
роботодавця про причини своєї відсутності.
P.s. Чотири
місяці рахуються від дня, коли Закон №2352 набрав чинності, тобто з 19 липня
2022 року, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної
дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують
відповідальність особи (ч.1 ст.58 Конституції України).
Матеріал по
темі: «Звільнення працівника за прогул»
Теги: звільнення, прогул, грубе порушення, увольнение, поновлення на
роботі, середній заробіток, товарні цінності, матеріально відповідальна особа,
посадова інструкція, КЗпП, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар