Достатності та належність доказів на підтвердження укладання договору
банківського вкладу (депозит)
22 березня 2023 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 756/110/21, провадження №
61-12028 св 22 (ЄДРСРУ № 109747561) досліджував питання щодо достатності
доказів на підтвердження укладання договору банківського вкладу (депозит).
Відповідно до частини третьої статті 12
ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для
справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,
крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК
України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або
відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників
справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять
інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що
підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для
розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення
(частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78
ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України
достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про
наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для
встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до
свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України
визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що
ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні
наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 629 ЦК України
договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК
України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що
прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що
надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї
або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини першої статті
1059 ЦК України договір
банківського вкладу укладається в письмовій формі.
Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо
внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею
ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам,
встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської
діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
До відносин банку та вкладника за
рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір
банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено главою 71
ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя
статті 1058 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою
статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі
вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі
спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором
банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або
його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними
особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Залучення банком вкладів (депозитів)
юридичних і фізичних осіб підтверджується:
- договором
банківського рахунку;
- договором
банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором
банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного)
сертифіката;
- договором
банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує
внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам,
установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері
банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового
обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України
вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами,
затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03
грудня 2003 року № 516).
Ощадна книжка - документ, що підтверджує укладення договору банківського вкладу з
фізичною особою та внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом. В ощадній
книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер
рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані
з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення
ощадної книжки в банк (ст. 1064 ЦК України).
Ощадний (депозитний)
сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму
вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на
одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів,
встановлених сертифікатом, у банку, який його видав (ст. 1065 ЦК України).
За змістом положень статей 631 ЦК
України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої
права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Банк виплачує вкладникові проценти на
суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на
банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу
у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка
вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Отже, строковий договір банківського
вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів,
нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом
встановленого договором строку. Закінчення строку дії договору банківського
вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Виходячи з положень статті 1059 ЦК
України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних
(депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, письмова форма договору
банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми
підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або
сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом,
іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими
правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий
примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням
про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Подібні правові висновки викладені у
постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року в справі № 6-149 цс 13 та від 29 жовтня 2014 року № 6-118 цс 14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-997 цс 16, а також у постанові Великої
Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16 (провадження № 14-64 цс 19).
При цьому саме банк визначає
відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори
банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему
контролю за виконанням касових операцій. Недотримання
уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської
діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім
вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження
внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам
договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових
обов`язків не може
свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Вказане узгоджується з правовими
висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 10
квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц,
провадження № 14-90цс19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, провадження № 14-703цс19, та від
08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц,
провадження № 14-20цс21.
Крім цього, Велика Палата Верховного
Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц
(провадження № 14-20цс21), не знайшовши підстав для відступу від висновку,
викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у
справі № 6-352цс16, наголосила, що в разі пред`явлення позову про стягнення
коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних
втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок
злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими
особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком
підлягають норми
цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов`язання,
оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із
заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини
вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
ВИСНОВОК: Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про
те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо
внесення грошової суми підтверджено
договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або
сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом,
іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими
правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового
касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у
відповідній платіжній системі.
Зазначене узгоджується з висновками
Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 лютого 2018 року у справі № 727/6902/15-ц (провадження № 61-677св18), від 24
жовтня 2018 року у справі № 752/3746/15-ц
(провадження № 61-21029св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 727/6902/15-ц (провадження № 61-40082св18), 03
жовтня 2019 року у справі № 127/11222/16, від
14 листопада 2019 року у справі № 752/3746/15-ц
(провадження № 61-6196св19), від 03 червня 2020 року у справі № 752/7208/15-ц (провадження № 61-14740св19), від
19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15.
Матеріал по темі: «Письмова
форма договору банківського вкладу (депозиту)»
Теги: банк, депозит, вклад, кредит, клієнт, договір, гроші, власність, шкода,
збитки, інфляційні витрати, депозитний договір, прострочення, клієнт
банківської установи, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар