Юрисдикційна підсудність спору про повернення речових доказів, долучених до
матеріалів кримінального провадження
23 березня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 522/5639/22-е,
провадження № 61-10840св22 (ЄДРСРУ № 109747629) досліджував питання щодо
витребування транспортного засобу визнаного речовим доказом у кримінальному
провадженні та його повернення власнику.
У постанові
Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 751/1921/17 (провадження № 14-383цс18) про
витребування транспортного засобу та його повернення власнику зазначено, що
спір у сторін виник з приводу повернення автомобіля позивача, визнаного речовим
доказом у кримінальному провадженні. Згідно з частиною першою статті 100 КПК
України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або
нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків,
передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Питання про спеціальну
конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду,
вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується
кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до
набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження
слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових
доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного
клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу (частина
дев`ята статті 100 КПК України). Отже, повернення речових доказів, долучених
до матеріалів кримінального провадження, здійснюється у порядку,
встановленому КПК України.
Велика Палата
Верховного Суду зробила висновок, що КПК України передбачає вирішення за правилами цивільного судочинства спорів про
належність речей (грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1
частини дев`ятої статті 100 КПК України), що підлягають поверненню власнику
(законному володільцю), який був встановлений після застосування спеціальної
конфіскації та не знав і не міг знати про незаконне використання такого майна
(частини десята та одинадцята статті 100 КПК України). З наведених підстав
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів про наявність
підстав для відмови у відкритті провадження у справі, адже питання щодо
повернення речових доказів, вилучених у ході кримінального провадження, має
вирішуватися у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом. Суди
зробили правильні висновки про неможливість розгляду позовних вимог про
повернення автомобіля, визнаного речовим доказом у кримінальному провадженні, з
порушенням вимог КПК України, тобто всупереч встановленому для цього
процесуальному порядку.
Близькі за
змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24
квітня 2018 року у справі № 202/5044/17
(провадження № 14-119цс18), від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц (провадження № 14-115цс18).
Також подібні
висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня
2018 року у справі № 399/142/16-ц
(провадження № 14-508цс18) про витребування майна, вилученого як речові докази
в межах кримінального провадження, у якій зазначено, що згідно з частиною
першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території
України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Отже, питання про повернення речових доказів, долучених до матеріалів
кримінального провадження, вирішується у порядку, встановленому КПК України.
Також Велика Палата Верховного Суду врахувала, що у вироку суд постановив
повернути позивачеві речові докази, що знаходяться у камері зберігання речових
доказів. Тож питання щодо повернення речових доказів у межах кримінального
провадження вже було вирішене відповідно до частини дев`ятої статті 100 КПК
України, а тому не може бути вирішене ще раз за правилами кримінального
судочинства. Заявлена у цій справі вимога позивача про зобов`язання відповідача
повернути вилучені в межах кримінального провадження речові докази фактично
спрямована на зобов`язання у судовому порядку виконати вирок у відповідній
частині. Вирішення питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у
кримінальному провадженні, регламентоване, зокрема, розділом VIII КПК України.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо питання
повернення речових доказів вирішене судом відповідно до КПК України, то
заявлена за правилами цивільного судочинства вимога про зобов`язання повернути
ті самі речові докази є вимогою про виконання вироку у відповідній частині. Така
вимога не може бути самостійним предметом розгляду у суді, оскільки відповідний
спосіб захисту права власності не передбачений нормами чинного законодавства та
не сприяє ефективному відновленню порушеного права. У разі пред`явлення за
правилами цивільного, господарського чи адміністративного судочинства вимоги
про повернення речових доказів, доля яких була вирішена судом відповідно до КПК
України, суди повинні відмовляти у відкритті провадження у справі, а якщо
воно було відкрите, - постановляти ухвалу про його закриття.
ВИСНОВОК:
Верховний Суд наголошує на тому, що повернення
речового доказу вирішується за правилами КПК України, тому звернення до суду із
позовом у порядку цивільного судочинства про повернення автомобіля не є
правомірним (тобто способом, передбаченим законом) та ефективним способом
захисту.
Матеріал по
темі: «Скасування арешту з майна накладеного
в межах кримінального провадження»
Теги: оскарження ухвали слідчого судді, арешт майна, зняття арешту з майна,
клопотання про скасування арешту, накладення арешту, апеляційне оскарження
ухвали слідчого суді, власника, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар