Конкретизація доказів,
які повинен надати заявник на підтвердження факту свого незадовільного
майнового стану, для звільнення від сплати судового збору
09
вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
520/13312/2020, адміністративне провадження № К/9901/10679/21 (ЄДРСРУ №
99482454) досліджував питання щодо конкретизації доказів, які повинен надати
заявник на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, для
звільнення від сплати судового збору.
Вимога
про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від
пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати
справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і
захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди
звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій
поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov
v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Гарантією
реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є
встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до
суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам
щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року
№R(81)7.
Отже,
сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до
правосуддя.
Згідно
з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи
майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або
розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до
ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору
перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за
попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б)
батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю,
якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері
(батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з
інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка
діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом
недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист
соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Частиною
другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового
збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій
цієї статті.
Слід
також враховувати, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України
«Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору
за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.
Статтею
5 Закону України «Про судовий збір» визначений перелік пільг щодо сплати
судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і
статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави
зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку
осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати
те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена
спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Отже,
при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив
можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при
визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Порушені
права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову),
так і на наступних стадіях цивільного процесу.
Ці
стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є
справедливий розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушеного
права.
Аналогічний
правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21
березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц
(провадження № 14-57цс18) та постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018
року у справі № 761/34013/16-ц (провадження
№ 61-34528св18).
(!!!) Отже, за змістом наведених норм, судам надано
право у виняткових випадках і залежно від обставин справи, врахувавши майновий
стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або
розстрочити його сплату.
При
цьому, процесуальний кодекс покладає на суд обов`язок розглянути заявлені
сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви
щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного
законодавства.
Визначення
майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими
обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану
можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що,
відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня
майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини
можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору,
зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Так,
в ухвалі від 08 вересня 2021 року по справі №
221/6875/19 Верховний суд вказав, що підставою для відстрочення сплати
судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку
довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію (за попередній календарний
рік), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї,
банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового
органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо. Наведення доводів,
обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або
утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на
підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового
збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і строки, покладається на
особу, яка подає скаргу.
А,
наприклад, 01 вересня2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої
судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 569/19905/19, провадження № 61-5839св21 (ЄДРСРУ
№ 99426065) вказав, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий
стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий
збір на підставі поданих доказів за
своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у
подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.
У
справі «ФК Мретебі проти Грузії» Європейський суду з прав людини розглядав
питання законності відмови Верховного Суду Грузії від звільнення від сплати
судового збору заявника (футбольного клубу), та відмітив, що Верховний Суд
неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих
йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та
не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд просто
зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не
існувало.
У
цій справі Суд назвав відмову Верховного Суду звільнити заявника від сплати
судового збору, без відповідного обґрунтування, «безпідставним» обмеженням
права останнього на доступ до правосуддя та зазначив, що, на його переконання,
відмова у звільненні була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду поповнити
державний бюджет.
Отже,
питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває
особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо
заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи
розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні
вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого
незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони
не є належними.
Оцінюючи
фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від
сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки
в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи
реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо),
рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без
значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти
Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти
Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).
ВИСНОВОК: Таким чином, у разі відмови в задоволені
клопотання позивача/апелянта/касатора про звільнення (розтрочення або
відстрочення) від сплати судового збору, суд повинен конкретизувати докази, які
необхідно надати заявнику для вирішення питання по суті.
Матеріал по темі: «Пільги по сплаті судового збору: відстрочення/розстрочення для юросіб»
Теги:
судовий збір, відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення
розміру збору, звільнення від сплати, рассрочка, отсрочка уплаты,
судебный сбор, платеж, Верховний суд, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар