Перевірка відомостей про боржника, зокрема місце реєстрації або фактичного
місця проживання, до відкриття виконавчого провадження
29 липня 2021 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 400/1546/20, адміністративне провадження №
К/9901/32773/20 (ЄДРСРУ № 98646104) досліджував питання щодо перевірки
відомостей про боржника, зокрема місце реєстрації або фактичного місця
проживання, до відкриття виконавчого провадження.
Суть справи: Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з
того, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення
виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно
боржника, до відкриття виконавчого провадження, і саме зазначене у виконавчому
документі та у заяві про відкриття виконавчого провадження місце фактичного
проживання боржника є підставою для вчинення виконавчих дій.
За визначеннями, наведеними в статті 3
Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в
Україні», місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на
території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем
проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної
одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи,
заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади,
документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи,
із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням
відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в
установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною другою статті 2 Закону
встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її
відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених
Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх
обмеження.
За змістом статті 6 Закону реєстрація
місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа
проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за
однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця
проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної
кореспонденції.
Згідно з частиною першою статті 4
Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що
підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»
єдиний державний демографічний реєстр - це електронна
інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту,
обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу
та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із
забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування
і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне
життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний
демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення,
видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними
та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний
реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний
вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про
реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до пункту 14 частини першої
статті 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та
документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її
спеціальний статус» до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце
проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені,
у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер
облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб -
платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного
номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої
релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера
облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний
контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення
члена екіпажу).
Верховний Суд зазначає, що відповідно
до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у
справі №380/7750/20, сама лише вказівка на
місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може
вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним
виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за
цією адресою. Хоча приватний виконавець не має обов`язку перевіряти
вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, водночас
приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно,
поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню
гідність, повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності,
справедливості, неупередженості та об`єктивності. Закріплені у статті 4 Закону
України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень
і рішень інших органів» засади діяльності, зокрема, приватного виконавця
вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш
вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних
обов`язків.
У цій постанові Суд дійшов висновку про
те, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як
фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання
боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце
перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти
примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з
яким Закон України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання
рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Також, вищезазначена правова позиція
була підтримана Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо
виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян
Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2021 у справі №380/9335/20, Верховним судом від 29 липня 2021
року у справі № 260/3601/20, № 520/10563/2020
та ін.
За змістом вказаної постанови,
Верховним Судом було сформовано низку правових висновків:
- приватний виконавець є особою, уповноваженою
державою на примусове виконання рішень, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії
якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України;
- факт реєстрації особою свого місця
проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого
проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у
будь-якому випадку адреса,
зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з
положень частини десятої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та
вільний вибір місця проживання в Україні» є офіційною адресою, а отже, особа
правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а
також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов`язані з місцем її проживання;
- частина друга статті 24 Закону
України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем
з фактичним місцем
проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника
- юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому
документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону
України «Про виконавче провадження»;
- незареєстроване у встановленому
законом порядку місце проживання, в силу відсутності в нього офіційного
характеру, має бути повідомлено самою особою (що відповідатиме принципу
вільного вибору місця проживання, встановленому Законом України «Про свободу пересування
та вільний вибір місця проживання в Україні») або підтверджено належним чином з
урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без
перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця
проживання особи у розумінні вказаного Закону;
- виконавець має реальну можливість
перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у
Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу
реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії
відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний
виконавець має дотримуватись;
- відсутність прямого обов`язку
приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує
необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності;
незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності;
диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його
фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження;
співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями,
які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які
здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та
кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на
відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів
владних повноважень;
- нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком
порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні
перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України «Про
виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження,
робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові
матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо).
Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про
виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника
не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку
виконавця - суб`єкта владних повноважень.
ВИСНОВОК: Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону
України «Про виконавче провадження» в сукупності з іншими положеннями Закону
України «Про виконавче провадження», надання триденного терміну для вирішення
питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до
виконання спрямоване саме
на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним
виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника
- фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і
належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який
поширюються повноваження приватного виконавця.
Отже, саме лише зазначення місця
проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може
вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним
виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за
цією адресою.
Матеріал по темі: «Відкриття виконавчого провадження за місцем реєстрації чи проживання боржника?»
Теги: приватний виконавець, частный
исполнитель, округ, виконавче провадження, стягнення, виконання судового
рішення, виконавчий напис, відповідальність виконавців, передача справи, судова
практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар