Визначення
спадкоємця у разі наявності декількох заповітів або коли один заповіт скасовує
інший
27 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 712/2022/18, провадження № 61-16178св20 (ЄДРСРУ
№ 98585830) досліджував питання щодо спадкування при наявності кількох
заповітів.
Відповідно до статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної
особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування
здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте
розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має
фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється
особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Стаття 1247 ЦК України визначає загальні вимоги до форми
заповіту, змістом частини другої якої визначається, що заповіт має бути
особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт,
він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
У частинах другій та четвертій статті 1236 ЦК України
передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її
частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент
відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту
може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.
Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за
позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде
встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його
волі.
Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України
свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним
та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача
визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого
розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі,
який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно
до вимог, передбачених ЦК України.
Згідно з частинами другою-шостою статті 1254 ЦК України
заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у
будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше,
скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому
суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту,
який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був
визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім
випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у
будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього
змін провадяться заповідачем особисто.
Аналогічна правова позиція викладена 21 липня 2021 року
Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 711/11047/18,
провадження № 61-7329св21 (ЄДРСРУ № 98548249).
Між тим аналіз частин другої та третьої статті 1254 ЦК
України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено
декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб
визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця
(спадкоємців) і/або спадкове майно.
ВИСНОВОК: По-перше,
внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім
заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту,
то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця
(спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього
заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова
втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково
суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує
попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна
відбувається на підставі двох заповітів.
Аналогічні висновки Верховного суду відображені у постанові
від 26.06.2019 у справі № 369/3186/17
(провадження № 61-42486св185).
Матеріал по темі: «Дійсність & недійсність заповіту»
Теги: спадок,
спадкоємець, наследство, строк на прийняття спадщини, порушення строку,
додатковий строк для прийняття спадщини, заява, нотаріус, суд, поважні причини
пропуску, заповіт, завещание, спадкування за законом, частки спадщини, юрист,
судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар