Юрисдикційна підсудність оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного
виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому
об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних
юрисдикцій.
14 березня 2018
року Велика Палата Верховного Суду по справі № 660/612/16-ц, провадження № 14-19цс18 (ЄДРСРУ №
73001394) досліджувала питання юрисдикції при оскарженні дій/бездіяльності в
рамках зведеного виконавчого провадження відкритого за різними видами
судочинства (цивільна та господарська юрисдикції).
Суд вказав, що аналіз правових норм,
передбачених частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України та статей 339, 340 ГПК
України у редакціях від 03 жовтня 2017 року, дає підстави зробити висновок, що
в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої
посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового
рішення при виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства,
зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами
цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи
бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення,
ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає
відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами
господарського судочинства, відповідно.
(!!!) Разом з тим ні в ЦПК України, ні в ГПК України не урегульовано порядок
розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС
щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому
провадженні.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій,
є чинний Закон № 1404-VIII та Закон № 606-ХІV, який був чинним на час вчинення
виконавчих дій.
За правилами цих законів, як у редакції, що була чинною на час
вчинення виконавчих дій, так і на час розгляду справи, передбачалися
особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень
щодо одного боржника.
Так, у статті 33 Закону № 606-ХІV, чинного на час вчинення
виконавчих дій, передбачалося, що в разі якщо в органі ДВС відкрито кілька
виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються
у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах
загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з
організацією та проведенням виконавчих дій.
У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного
боржника відкриті у кількох органах ДВС, об'єднання виконавчих проваджень у
зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Детально дії виконавця на час вчинення виконавчих дій
регламентувалися Інструкцією з організації примусового виконання рішень,
затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за №
512/5 (далі - Інструкція), а саме підпунктами 3.8.1 - 3.8.8 пункту 3.8 розділу
ІІІ.
У підпункті 3.8.8 пункту 3.8 розділу ІІІ Інструкції у редакції,
що була чинною на час вчинення виконавчих дій, за наявності підстав для
завершення виконавчого провадження виконавчий документ виводиться зі зведеного
виконавчого провадження за постановою державного виконавця про виведення
виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.
Відповідно до вимог статті 30 Закону № 1404-VIIIу редакції,
чинній на час розгляду справи, виконання кількох рішень про стягнення коштів з
одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного
виконавчого провадження.
Аналогічні вимоги містить Інструкція у редакції, чинній на час
розгляду справи та поширюється на випадки відкриття виконавчого провадження і
вчинення виконавчих дій приватним виконавцем.
ВАЖЛИВО: Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що
при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого
провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від
кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають
примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.
Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого
документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для
завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише
виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним
повноваженням. Суд
такими повноваженнями не наділений.
В той же час Закон не передбачає порядку розгляду скарг на
оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової
особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного
виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених
судами за правилами різних юрисдикцій.
Суд апеляційної інстанції надав оцінку вказаному доводу,
зазначивши, що у зведеному виконавчому провадженні об'єднані виконавчі
провадження щодо виконання дев'яти судових рішень, а скарга розглянута лише в
частині, яка стосується виконання саме рішень, ухвалених у порядку цивільного
судочинства.
(!!!) Погодитися з таким висновком не можна, оскільки за
зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання
усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими
судами вони ухвалені.
Такий висновок апеляційного суду закріплює правову
невизначеність щодо порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного
виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця при
виконанні зведеного виконавчого провадження і зобов'язує учасників виконавчого
провадження одні й ті самі рішення, дії чи бездіяльність ДВС, виконавця чи
приватного виконавця оскаржувати в судах різних юрисдикцій. При цьому
порушується єдність зведеного виконавчого провадження, вилучаються окремо
виконавчі документи, оскільки вони розглядаються окремо від зведеного
виконавчого провадження, а такі дії можливі лише за наявності підстав для
завершення виконавчого провадження і є компетенцією виконавця, у провадженні
якого перебуває зведене виконавче провадження.
Водночас статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства
України (далі - КАС України) передбачено особливості провадження у справах з
приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця.
Відповідно до частини першої цієї статті учасники виконавчого
провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які
залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до
адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або
бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або
приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо
законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи
бездіяльності таких осіб.
Разом з тим у частині п'ятій вказаної статті передбачено, що
адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного
виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень,
ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються
місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Тобто частина п'ята статті 287 КАС України передбачає загальне
правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої
посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який
ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об'єднанням з
виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.
Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового
оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової
особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного
виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених
судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що
в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і
вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
ВИСНОВОК: За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті
74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України, статей
339, 340 ГПК України, частини п'ятої статті 287 КАС України у редакціях від 03
жовтня 2017 року, у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного
виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час
виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства,
зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення, за
правилами цивільного судочинства.
Якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця
та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами
господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський
суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства.
Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності
державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання ними рішень,
ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються
місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого
провадження, у якому об'єднані судові рішення, ухвалені за правилами однієї
юрисдикції.
При виконанні судових рішень діє правило існування одного
виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно
від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких ці судові рішення, що
підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.
Існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі
зведеного виконавчого провадження - наявність підстав для завершення
виконавчого провадження. Правом виведення виконавчого документа зі зведеного
виконавчого провадження наділений лише державний чи приватний виконавець, на
виконанні якого перебуває зведене виконавче провадження, про що ухвалюється
відповідна постанова. Суд такими повноваженнями не наділений.
Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень,
дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС
або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у
якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних
юрисдикцій.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи
іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання
зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень,
ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами
адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС
України.
(!!!) При поданні апеляційної чи касаційної скарги особою, відмінною
від позивача, який є стягувачем у виконавчому провадженні, стягується судовий
збір.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4
Закону № 3674-VI у редакції, що була чинною на час подання касаційних скарг, за
подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до
апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою або фізичною
особою - підприємцем судовий збір становить 1 розмір мінімальної заробітної
плати, а в разі подання таких скарг фізичною особою судовий збір становить 0,2
розміру мінімальної заробітної плати.
Теги: виконавче провадження, исполнительное производство,
юрисдикційна підсудність, зведене виконавче провадження, сплата судового збору,
стягувач, боржник, закон про виконавче провадження, Верховний суд, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар