Необхідність справляння судового збору при оскарженні
дій/бездіяльності органів державної виконавчої служби на всіх стадіях судового
процесу.
28 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи № 1111/3678/12,
провадження № 61-6994зпв18 (ЄДРСРУ № 73189581) в черговий раз досліджував
питання щодо обов’язковості сплати судового збори на всіх стадіях судового
процесу при оскарженні дій/бездіяльності органів державної виконавчої служби.
Суд вказав, що відповідно до статті 1 Закон України «Про судовий
збір» (далі - Закон) судовий збір - це збір, що справляється
на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами
документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим
Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За правилами статей 79, пункту п'ятого статті 119, частини
другої статті 297, частини другої статті 328, абзацу третього частини першої
статті 358 ЦПК України судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з
розглядом судової справ, які несуть сторони в судах усіх рівнів, зокрема при
розгляді позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги чи заяви про перегляд
судових рішень (Верховний Суд України).
Об'єкти сплати судового збору, тобто процесуальні дії, за які
справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону.
(!!!) Такими об'єктами є процесуальні документи, які особа подає
до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга, заява про перегляд
судового рішення тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за
подання яких судовий збір не справляється ( частина друга статті 3 цього Закону)
Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється
стаття 4 Закону установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри
ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння -
позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з
характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).
При цьому, наведений у пунктах 1, 4 частини другої статті 4
Закону перелік позовних заяв (заяв, скарг, дій), за подання яких до суду або за
вчинення яких судом
встановлено ставки судового збору, за своїм змістом є вичерпним.
ВАЖЛИВО: Отже, справляння судового збору з інших позовних заяв
(заяв, скарг), що подаються до суду, не зазначених у частині другій статті 4
Закону, не передбачено, наприклад, за подання скарг на рішення, дії або
бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної
виконавчої служби.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ,
4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R
(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та
практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції
не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до
суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та
прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19
червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuzv.
Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду,
ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті
цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах
суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо
відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або
звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону, а
також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний
баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з
одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до
суду, з другого боку.
Так, розгляд відповідних скарг на рішення, дії чи бездіяльність
державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби регулюється
розділом VII ЦПК України в редакції 2004 року та у редакції Закону України №
2147-VIII від 3 жовтня 2017 року.
ВИСНОВОК: Ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є
завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній
справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної
заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК України в редакції
2004 року та у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, ні
Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» із
наступними змінами до нього (частина перша статті 3) не передбачено
необхідність сплати судового збору за подання стороною виконавчого провадження
скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої
посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір
не сплачується.
Разом з тим, заявник
звільнений від сплати судового збору не лише на стадії подання скарги, а і у
разі подання ним касаційної скарги на прийняті за результатами розгляду скарги
судові рішення.
P.s. Аналогічний
висновок міститься у рішеннях Верховного суду від 18 січня 2018 року по справі №
565/256/15-ц, провадження № 61-1504 св 17 (ЄДРСРУ
№ 71749954), від 30 січня 2018 року по справі № 2-3280/1,
провадження № 61-1356 св 18 (ЄДРСРУ № 72073910), від 14 лютого 2018 року по
справі № 589/6044/2013 (ЄДРСРУ
№ 72269076).
Теги: судовий збір, виконавча служба, оскарження рішень ДВС,
сплата судового збору за скаргами до ДВС, звільнення від сплати судового збору,
Верховний суд, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар