Велика палата Верховного суду в один день прийняла взаємовиключні судові
рішення щодо юрисдикційної підсудності спорів при оскаржені рішень
нотаріуса-держреєстратора.
Нещодавно, а саме 04.04.2018 р. в
контексті справи № 817/1048/16 (ЄДРСРУ № 73304854) Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори з державним реєстратором не
належать до адміністративної юрисдикції, оскільки стосуються майнового інтересу і
обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці
реєстраційні дії буде скасовано.
Окрім цього, 14 березня 2018 року в рамках справи №
396/2550/17 (ЄДРСРУ № 72850788) Велика
Палата Верховного Суду констатує, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між
його учасниками про право цивільне. У справі, що розглядається,
оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у
межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права
власності на будівлю, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи
інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку
органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного
судочинства.
Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм
процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові
від 24 січня 2017 року у справі №815/6165/14.
Таку ж правову позицію викладено в постановах Верховного Суду
України від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15 і
Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цієї
позиції.
Вказане також відповідає правовій позиції викладеній у постанові
Верховного Суду України від 14 червня 2016 року (№ 21-41а16) у
справі за позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної
служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання
протиправними дій, скасування запису, в якій зазначено, що спірні
правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов
цивільно-правової угоди, внаслідок чого колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової
палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не
є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами
за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у адміністративній справі закрито.
Тобто і раніше три
судові палати (адміністративна, господарська, цивільна) вищої
ланки судової системи України вважали, що в такого роду спорах позивачем
фактично оскаржується правомірність набуття третіми особами права власності на
нерухоме майно, яке на думку позивача належить йому на праві власності, а не
фактичні адміністративно - управлінські функції державного реєстратора, який
приймає рішення і проводить державну реєстрацію, а отже такий спір не має ознак
адміністративного та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Матеріал по темі: «Підвідомчість спорів щодо оскарження рішення нотаріуса-держреєстратора»
Разом з тим, 25.04.2017 р. колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України розглядаючи справу №
21-3197а16 щодо оскарження дій державного
реєстратора вказала на нижчевикладене: якщо у справі спір про право відсутній,
а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії
Держреєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб’єкт владних
повноважень, то спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку
адміністративного судочинства.
Отже, Верховний суд, який повинен забезпечити єдність судової
практики, не завжди відповідає даному критерію та фактично плутає учасника
судових правовідносин при визначенні підвідомчості
(підсудності) спорів щодо оскарження рішення нотаріуса-держреєстратора.
Доказом цього є постанова Великої
Палати Верховного Суду прийнята того ж дня, тобто 04.04.2018 р. в рамках справи № 826/9928/15 (ЄДРСРУ № 73219835).
Суд вказав, що є недоречним посилання
апеляційного адміністративного суду у його рішенні на постанову Верховного Суду
України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16, який, закриваючи
провадження в адміністративній справі, мотивував своє рішення тим, що спірні
правовідносини у ній пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди.
Позовна заява наразі не містить доводів
стосовно невиконання умов цивільно-правової угоди, як помилково вважав суд
апеляційної інстанції, питання про визнання права на предмет іпотеки позивач
перед судом не порушував і своїх вимог цими обставинами не обґрунтовував.
Тобто у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські
рішення та дії приватного нотаріуса, яка у межах спірних правовідносин діє як
суб'єкт владних повноважень.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного
Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір у
цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних
судів, а апеляційний суд належним чином не визначив характер спору, суб'єктний
склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов
помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного суду.
Аналогічна правова позиція викладена й у
постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 року по справі № 619/2019/17 (ЄДРСРУ № 72909615).
ВИСНОВОК: З огляду на вказане вбачається вкрай не
зрозумілим до якої ж юрисдикції відноситься такого роду спори, адже підставою
позову, а отже й дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення
та дії нотаріуса-держреєстратора, однак вони в будь-якому випадку стосуються
майнового інтересу і обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи,
щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.
Теги: оскарження
рішення державного реєстратора, нотаріус, держреєстр, нерухоме майно, державний
реєстратор, речові права, скасування запису, іпотечне застереження, кредитний,
іпотечний договір, судова практика, юрист, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар