Адвокат Морозов (судовий захист)
Ініціатор судового процесу (позивач, заявник, треті
особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору) не може бути
«особою, не повідомленою про розгляд справи»
25 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду в
рамках справи № 490/9587/18,
провадження № 14-29цс24 (ЄДРСРУ № 122603347) досліджувала питання щодо
обізнаності ініціатора судового спору про хід та стадію судового розгляду.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що,
крім пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, словосполучення
«повідомлення про розгляд справи» використовується лише в одній нормі цього
Кодексу, а саме у статті 468 «Підстави для відмови у задоволенні клопотання про
надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду».
За змістом цієї норми процесуального права клопотання
про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не
задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на
обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість
яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні
клопотання може бути відмовлено, зокрема, якщо сторона, стосовно якої
постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у
судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено
про розгляд справи.
В іншій послідовності цей термін зустрічається в
частині другій статті 54 ЦПК України: «У разі розгляду справи без повідомлення
третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим
рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого
стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову,
пред`явленого цією третьою особою до такої сторони».
У решті випадків законодавець у ЦПК України вживає
словосполучення: «повідомлена про дату, час і місце розгляду справи» (частина
третя статті 466); «повідомлені про судове засідання» (частина третя статті
233); «повідомлені про дату, час та місце судового засідання» (частина четверта
статті 270; частина третя статті 271; частина друга статті 450); «повідомлення
про дату, час і місце судового засідання» (частина друга статті 223; частина
четверта статті 440); «повідомляються про дату, час і місце судового засідання»
(частина третя статті 118); «...повідомляє учасників справи про дату, час і
місце судового засідання» (частина друга статті 128).
Системно аналізуючи положення ЦПК України, Велика
Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про
розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це
особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка
відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з
таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в
суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за
п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Стаття 17 ЦПК України містить норму, що учасники
справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання
про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на
апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне
оскарження судового рішення.
Склад учасників справи визначається статтею 42 ЦПК
України. Зокрема, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони,
треті особи. У наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У
справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані
особи.
(!!!) Велика Палата
Верховного Суду погодилася з тим, що для реалізації права на подання
апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх
засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже
без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з
яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави
апеляційної скарги.
Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник,третя
особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем
зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої
ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин
непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду
часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить
про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного
процесу.
ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої
національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених
процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та
касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку
допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та
суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової
визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за
відсутності вагомих для цього підстав.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти
України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти
України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду,
так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно
забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати
того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на
оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження
у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення
повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на
переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права
доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку
відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами)
цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона
несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею
процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами»
(учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно
користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не
допускається).
ВИСНОВОК: Отже, Велика
Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про
розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не
можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного
судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні
вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до
правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було
відкрито судове провадження.
Матеріал по темі: «Особливості направлення та отримання судових повісток»
Теги: судова повістка, вручення судової повістки, закінчення
терміну зберігання, інші причини не вручення поштового відправлення,
повідомлення, судове рішення, направлення судового рішення, сторона по справі,
оскарження рішення суду, судова практика, Адвокат Морозов